Основний напрям протидії нелегальній міграції базується на правовій практиці західних країн, зокрема, сфери дії Шенгенської угоди. Треба визначитися, ідеться про нелегальних чи нелегалізованих мігрантів. А також у тому, за яких обставин можна вважати мігранта особою, яка нелегально перебуває на території держави: *

.нелегальний в’їзд (без візи, належних проїзних документів або нелегальне перетинання кордону в недозволеному місці); *

.нелегальний виїзд (аналогічно в’їзду); *

.нелегальне перебування або проживання (із простроченою візою, без реєстрації тощо).

З огляду на інтереси держави усі ці етапи повинні бути докладно регламентовані імміграційним законодавством для того, щоб в’їзд, перебування і виїзд мігрантів і звичайних іноземних громадян мали легальний характер.

Один з основних шляхів легальної і нелегальної міграції проходить саме територією України. А оскільки в найближчому майбутньому добробут у країнах, звідки прямують мігранти, вочевидь не зростатиме, то цей процес сам не припиниться. Мало того, він із стихійного трансформуватиметься у велику інфраструктуру. Це давно зрозуміли ватажки міжнародного і вітчизняного криміналітету, віднайшовши тут джерело гарантованого доходу. Організація каналів нелегального переправлення через кордон стала однією зі сфер кримінального бізнесу, яка за прибутковістю стоїть після наркобізнесу та торгівлі краденими автомобілями. Нелегальна міграція як вид організованої транснаціональної злочинності стимулює в Україні підпільний ринок дешевої праці, провокує відтік коштів у «тіньовий» сектор економіки, що спричинює напруженість у відносинах із суміжними країнами. Тому до розв’язання проблеми поряд з Державною прикордонною службою України та Міністерством внутрішніх справ залучено Департамент контррозвідки та інші підрозділи Служби безпеки України.

Країни ЄС, активно підтримуючи, зокрема, нових членів у їх бажанні вступити у різні європейські формації, очікують, у свою чергу, від своїх протеже посилення охорони кордону з Україною насамперед з метою створення міцного заслону нелегальній міграції.

Звісно, проблема транснаціональної міграції надзвичайно складна і багатогранна і потребує врахування сучасних глобалізаційних процесів. Складність проблеми зумовлює необхідність постійного розвитку й удосконалення системи національної безпеки України, зокрема її міграційної складової. Запобігання незаконній міграції потребує також міжнародного співробітництва, і передусім у межах СНД, яке лиш починає налагоджуватися. Інколи саме недоліки в цій сфері спричинюють виникнення і збільшення потоку нелегалів.

Гармонізація політики з питань міграції, яку здійснює Європейський Союз, має відбуватися без негативних наслідків для країн на Сході Європи. Тому на часі вироблення стратегії справедливого розподілу тягаря для країн, які наступними роками усе ще залишатимуться поза кордонами ЄС. Очевидно, що ця проблема загострюватиметься, тому що життєвий рівень країн дедалі більше різнитиметься. Поки відмінності є, буде й нелегальна міграція. Мета міжнародного співтовариства — знайти методи контролю за цим процесом і керування ним, гуманно, узгоджено шукати шляхи розв’язання проблеми. Це можливо лише за широкого співробітництва на всіх рівнях — країн, регіонів, Європейського Союзу і країн Східної Європи. Допоможе тут і обмін інформацією про країни походження, про третю безпечну країну, потрібні також статистичні дані та їх ретельний аналіз.

Отже, для подолання нелегальної міграції украй необхідним є комплексний підхід у розв’язанні цієї проблеми. Для ефективної протидії нелегальній міграції та захисту біженців потрібні спільні скоординовані зусилля не лише національних європейських урядів, а й міжнародних інституцій. Регулювання цих процесів має ґрунтуватися не лише на суверенному праві кожної окремої країни приймати рішення про допущення іноземців на свою територію, а й на нормах міжнародного законодавства стосовно прав людини.

Використана література