турок була розколотою. Сулейман 29 серпня 1521 року взяв Белград – Ворота Центральної Європи (24, 45). В липні 1522 року турки в кількості 400 кораблів оточили Родос, яким володіли рицарі – іонтіти (30, 114). 21 січня 523 Сулейман захопив острів Родос – ключ до Східного Середземномор’я (4, 45).
В 1525 році було видно, що Сулейман І приготовляє похід на Угорщину. Оскільки король Людовік був союзником Габсбургів він звернувся папи Климента VІІ, Венеції, Англії, але безрезультатно. В результаті Лайош ІІ був робитий і загинув на полі битви під Мохачем 29-30 серпня 1526 року (9,73-74). Давнє суперництво між Ягеллонами і Габсбургами відновилося після згасання Угорської гілки Ягеллонів. Не зважаючи на укладені з Гобсбурами угоди Сігізмунд Польский зробив слабку спробу здобути королівство для своєї династії, а коли антигабсьбурзька опозиція обрала Яноша Запольяі на противагу Фердинанду І, позиція Сигізмунда була прихільнішою до Януша. Однак, обмін послами між Москвою і Віднем змусив Сигізмунда повернутися до дружньої політики з Габсбургами та прийняв пропозицію Фердинанда І одружити його дочку Єлизавету з його сином Сигізмундом-Августом (7,38).
Уникаючи відкритого конфлікту ческі стани намагалися здійснити ькчесну гру, протиставивши Фердинанду князів Баварії, а також претендентів із свого середовища: Зденака Льва та Войтеха. Однак тягнути з виборами короля без ризику військової сутички з Габсбургами було неможливо і 24 жовтня 1526 року чеський Сейм обрав Фердинанда королем (23, 97).
В Чехії для Фердинанда були більші перспективи ніж в Угорщині. Зрештою і в Празі не бракувало проблем – стани не визнавали спадкового права дружини Фердинанда Анни. Однак стани сусідніх земеь – Сілезії, Лужиці, Моравії, які небрали участь в виборах, підтвердили Фердинанда як правителя покладаючись на спадкові права Анни (19,182).
Ндивлячись на обіцянку поважати привілеї станів, вже 1 січня 1527 року провелися перші ознаки централізації. У Відні були створені органи загальнодержавного значення – таємна, придворна, військова ради, а також чеська палата для управління королівським майном у Чехії. При призначенні чиновників король на зважав на думку станів, керуючись принципами вірності і таланту.
Розуміючи ключове положення Чехії від станів Лужиць Сілезії, Моравії підкоривши останніх придворній палаті (23, 97-98).
16 жовтня 1526 року група угорських дворян вибрала в Пресбурзі (Братіслава) Фердинанда королем Угорщини. Однак більша частина дворян обрала королем Яноша Запальяі, магната Трансільванії і Словакії (23,98). Угорщина мала ще менше можливостей стати багатонаціональною державою, ніж Чехія. Після під Мохачем її сили були підірвані. Смерть короля розпочала уособиці. Основним претендентом на престол став Янош Запольяі, який володів 1/10 частиною Угорщини. Другим претендентом був Фердінанд, що спирався на частину угорської знаті, католицьку церкву і німецький патриціат угорських міст (18,228).
Однак на даному етапі ситуація почала складатись не на користь Габсбурзького дому. Величезна міць Карла починала наводити жах і сформовувати проти нього коаліції, де основною ланкою була Франція. Зближення Франції з турками було першим наслідком її східної політики. У цій політиці французька корона під різними причинами уникала змоги допомогти угорцям. Турецька небезпека могла б у більшій мірі скувати сили Габсбургів, ніж можливий Габсбурсько-угорський конфлікт за престол. (9, 75-76). Османці теж бачили у союзі засіб перешкодити єдиній державі домінуючу роль у Європі. (4,45). Англія теж не виключалась із можливих союзників Стамбула. Дійсно, в цій ситуації Лондон настійливо шукав вигідних союзників, які б дали можливість боротися з Габсбургами. власне дипломатичними засобами. Коли ж у Європі стало відомо, що Янош опирається на допомогу турок, Генріх VІІІ не тільки не відмовив йому в допомозі але і рахував його єдиним законним королем Угорщини. Відмова від припинення агресивної політики невідворотньо приводила до зближення Франції і Англії з Турцією і Яношем (11, 64). Однак, на пропозиції Франції порвати стосунки з Габсбургами, Сігізмунд Август залишився прихильником короля через страх перед Габсбурзько-Московським союзом. Великі князі Москви – Іван ІІІ і Василій ІІІ теж мали великий зиск віз контактів з Віднем. Ці відносини піднімали їх статус як правителів і відкривали перед ними Західну Європу. Дружба з Габсбургами допомагала Москві долати ізоляцію (7,388).
Фердинанд маючи перевагу у військовому відношенні, Відкинув ??? і зайняв толицю Угорщини Буду. 3 листопада 1527р Фердинанда коронували в Штульвайсенбурзі як правителя усієї Угорщини, бо турки після битви залашили країну, а Запольлі втік в Польщу. Проте намагання схилити турок до визнання прав Габсбургів на Угорщину зазнали невдачі. У 1528 році вони здійснили набіг на країну, а в 1529 році Сулейман здійснив похід на Австрію. (4,45). Турки зайняли майже всю Угорщину, спустошивши Австрію до Лінца і ввійшли в межі Словакії, де в ряді комітетів (Гонт, Новоград, Геллер) розмістилися турецькі горнізони. Словацькі землі створили віддільний осередок. Яношу Султан надав в управління тільки Трансільванію (18,228). Сулейман продовжив наступ аж до самого Відня. Оборону забезпечення 18 тисячна армія, в тому числі з чехів і іспанців під командою Ніклосса Зольна. Наприкінці вересня турки підійшли до міста, яке після невдалих штурмів вони 4 жовтня відступили (19, 184-185). У відповідь 131 року Фердинанд знову взяв Бууд. В 1532 році Сулейман знову повів війська в Угорщину, Взявши в облогу фортецю Гюнс, яка недивлячись на величезну нерівність сил під коандою хорвата Міклоша Юрічинча вистояло пред наступом турків (19,185).
У відповідь на просьбу Карла V допомогти йому у війні з турками, англійський король доручив своїм послам у Римі
