Візантійці розвивали також інші науки - ма-тематику, медицину, астрономію, географію. Ба-гато творів стародавніх греків-еллінів зберегли для нас греки-ромеї, котрі їх вивчали і перепи-сували.

Велісарій та його воїни, повертаючись до Кон-стантинополя після кількох років війни в Італії, могли вже здалеку, ще з кораблів, побачити ве-ликий купол храму Святої Софії (або Премудрості Божої), побудованого за їхньої відсутності. Зведе-ний на високому пагорбі поряд з імператорським палацом та іподромом, він став символом могут-ності Візантії, головною святинею християнсько-го Сходу.

Окрасою храму Святої Софії є величезний купол діаметром 31,5 метра. Коли людина, стоячи у храмі, дивиться на цей купол, то їй здається, що він не лежить на кам'яних стовпах, а спущений з небес на золотому ланцюзі. Легкості куполу нада-вали прорізані біля його основи вікна, через які проникало світло. За Юстиніана весь купол був прикрашений мозаїками — зображеннями з різ-ноколірних камінців чи шматочків кольорового непрозорого скла — смальти. Вздовж центрально-го приміщення храму йдуть двома ярусами мар-мурові колони темно-зеленого, сірого, темно-чер-воного і чорного кольорів. Нижня частина стін і підлога обкладені різнобарвним мармуром. Храм Премудрості Божої довгий час залишався найвизначнішою християнською спорудою.

Могутній центр опору іконобор-ству склався в Да-маску, де при дворі арабського халіфа служив знатний і ос-вічений християнин Іоан-Мансур, який зго-дом отримав пріз-висько Дамаскін. На його думку, зобра-ження сцен з життя святих, Богородиці і Христа не повинно викликати запере-чення. Навпаки, воно потрібне, бо заміняє книги неписьменним, нагадує про священні події, викликає ба-жання дотримува-тися заповідей Бо-жих. Іоан Дамаскін наголошував, що іко-на - не картина, а священний образ. Вона має Божу бла-годать, бо на ній зоб-ражено святого, і тому ікона здатна бути чудотворною. В церковному життє-писі Іоана Дамаскіна говориться, що він сам пережив чудо. Халіф, запідозривши Іоана в зраді, нака-зав відсікти йому праву руку. Іоан, що безперервно молився до Богородиці, при-клав відрубану руку , до рани і на ранок вона приросла; зали-шився тільки неве-ликий шрам.

Між Богом та іконою, на якій він зображений, існує таємничий зв'язок. До цього зв'язку прилучається людина, коли молиться, споглядаючи ікону. Тим самим вшанування святих образів наближає людину до Бога.

Іконоборство виникло спершу як стихійний рух. Коли до нього в 726р. приєднався Лев III Ісавр, то боротьба з прихильниками ікон набула дер-жавного значення. Населення Візантії розколо-лось на два ворожі табори. Імператора та іконо-борців підтримала армія, біле духовенство і час-тина селян, особливо Малої Азії. Натомість пе-реконаними прихильниками ікон були численні ченці, бідняки Константинополя та селяни євро-пейських провінцій. На їхню підтримку виступив найвідоміший тогочасний богослов Іоан Дамаскін (675-753 рр.). Іконоборство спричинило зни-щення у візантійських церквах ікон, мозаїк і фре-сок, в тому числі і прекрасних зразків пізньоантичного мистецтва. Було ліквідовано сотні монастирів, їхнє майно поділено між офіцерами і солдатами, а будівлі забрано для потреб армії. Захисником монастирів був відомий богослов Феодор Студит (759-826 рр.). Він обстоював пов-ну незалежність ченців від держави і церкви, біль-шу ізоляцію монастирів від світського життя. На його думку, монастир мав бути окремим господар-ством, незалежним від зовнішнього світу. Такий монастир Феодор Студит заснував у Константи-нополі. За цим взірцем влаштовувалися монастирі і в Київській Русі.

Конфлікт між іконоборцями та шанувальника-ми ікон тривав більше століття. Внутрішня боротьба ослабила Візантію. Вшанування ікон було відновлено тільки у 843р.

ЗМІЦНЕННЯ ІМПЕРІЇ ЗА ВАСИЛІЯ І

Нове піднесення Візантії пов'язане з імператорами Македонської династії. Запо-чаткував цю династію імператор Василій І (867— 886 рр.), виходець з бідної селянської родини, що проживала в Македонії. Василій І був неординар-ним чоловіком. Спочатку він служив конюхом при дворі імператора. Вирізнявся серед інших кмітли-вістю і богатирською силою. Могутні покровителі допомогли йому втертися в довір'я до імператора Михайла III, котрий зробив його своїм співправителем. Внаслідок двірцевого перевороту Василія було проголошено василевсом. Захопивши владу, Василій І запровадив успад-кування престолу: трон мав переходити тільки до членів родини василевса. Представники Маке-донської династії правили понад півтора століття.

Усі сили держави Василій І спрямував на обо-рону від войовничих сусідів: на півночі від болгарів, у Малій Азії та на Середземному морі від ара-бів. При першій же нагоді візантійці переходили в наступ і повертали собі колишні володіння.

Василій І та його спадкоємці розуміли, що сила ромейського війська залежить від того, чи зможуть селяни з'являтися на війну зі своєю зброєю і кіньми. Тому василевси намагалися законами захистити селян від розорення та утисків багатих землевлас-ників і державних чиновників.

На відміну від країн Західної та Східної Європи, Візантія не пережила роздрібненості на окремі кня-зівства. Влада імператора залишалася сильною.

ОБУТ ВІЗАНТІЙЦІВ

У середньовічній Візантії будинки будували з каменю або очерету, земляну підлогу мастили глиною, дах вкривали черепицею, оче-ретом або соломою. Два-три десятки таких будин-ків складали одне село.

Змінився зовнішній вигляд візантійського міс-та: різко зменшилась його територія, зникло стро-ге планування, вулички стали кривими і вузьки-ми, більшість будівель — невеликими скромними будиночками. З громадських споруд залишилися тільки церкви і монастирі. Не стало знаменитих у минулому міських лазень.

Житлові кімнати обставлялися ліжками, осло-нами, столами і скринями. У багатих людей меблі були оздоблені орнаментом, різноколірною емал-лю, коштовним камінням.

Переважав глиняний посуд, втім, металеве і скляне начиння також було у вжитку, їли руками, хоча в