Реферат

на тему:

Румунія у міжвоєнний період (1918-1939 рр.)

РУМУНІЯ

1. Становище країни після Першої світової війни

Перша світова війна, до якої Румунія вступила в серпні 1916 р. на боці держав Антанти, завдала народові величез-ного лиха, Слабо підготовлена до війни й погано озброєна румунська армія терпіла поразки, і вже 6 грудня німецькі війська зайняли Бухарест. Лише перекидання на Румун-ський фронт півмільйонної російської армії дало змогу зупинити наступ і затримати деградацію румунської армії. Окупанти грабували країну, вивозячи зерно, нафту, худобу та інші багатства. Війна заподіяла Румунії збитки у 31 млрд. золотих лей, 800 тис. чоловік (10% населення) загинуло. В країні різко загострилася внутрішньополітична обстанов-ка, розгорнувся революційний рух. У пошуках виходу із становища, що склалося, румунський уряд вирішив піти на укладання 9 грудня 1917 угоди з Німеччиною та Австро-Угорщиною про припинення військових дій. У березні-квітні 1918 р. в Бухаресті було обговорено та 24 квітня (7 травня) підписано остаточний текст сепаратного миру з Німеччиною. Бухарестський мир ще більше загострив внутрішньополітичне становище в країні. Окупанти підда-ли Румунію методичному розграбовуванню. Навіть сам прем’єр-міністр Маргіломан визнавав згодом, що окупа-ційна влада "відбирала у селян майже все продовольство, залишаючи на прожиток лише по одному мішку зерна на родину". Однак несприятливий для Центральних держав перебіг війни справив безпосередній вплив на позиції румунських германофілів. Поразка Німеччини та союзни-ків потягла за собою нове перегрупування сил у правлячо-му таборі Румунії. В листопаді 1918 р. Австро-Угорщина й Німеччина капітулювали, підписавши перемир'я з краї-нами Антанти. За цих умов румунський уряд висунув 10 листопада ультиматум командувачу окупаційними військами генералу Макензену, зажадавши негайного звільнення від німецьких військ румунської території, й заявив про денонсацію Бухарестського миру. Так за день до закін-чення війни Румунія, повернувшись до табору Антанти, опинилася серед країн-переможниць. 29 листопада уряд Коанди оступився місцем кабінетові Бретіану, створеному з представників Націонал-ліберальної партії. Внаслідок приєднань, а також анексій територія Румунії на кінець 1918 р. збільшилася з 137 903 до 294 967 кв. Км, а населення — з 8 до 16 млн. Чоловік. Відносно рівня 1915 р. провий потенціал країни збільшився на 23,5%, кількість робітни-ків, зайнятих в індустрії, на будівництві та транспорті, зросла до 550 лис. Найбільш розвиненим в промисловому відношенні регіоном була Трансільванія на її території було зосереджено більше половини промислового вироб-ництва й понад 80 % потенціалу металургійної промисло-вості. Проте Румунія продовжувала залишатися аграрною країною. Як і раніше, більшість населення — 81,6 % — була зайнята в сільському господарстві. В промисловому вироб-ництві переважали легка та харчова індустрії. У важкій промисловості було зайнято менше третини всіх робітни-ків. Верстати та обладнання завозилися виключно з-за кордону. В економіці зберігалося панування іноземного капіталу, що інвестував 78 % всіх промислових підприємств. Значно змінилися адреси іноземних фірм. Якщо до війни в Румунії переважав німецький та австрійський капітал, то після 1918 р. панівне місце посіли англійський і французький. Частка національного капіталу в промисло-вості Румунії зросла незначно: у нафтодобуванні вона збільшилася з 8,1 % В 1914 р. до 16 % у 1920 р. Навально зростав зовнішній борг.

Після війни Румунія перетворилася на державу, де національні меншини (угорці, німці, українці та ін.) скла-дали більше чверті населення. Незважаючи на декларування рівноправності надій, румунський уряд провадив політику насильницької румунізації та обмеження прав національ-них меншин. Румунська влада ставила всілякі перепони розвиткові освіти та культури мовами пригноблених націо-нальностей. Вкрай важким лишилося економічне станови-ще трудящих. Величезних розмірів досягла спекуляція. Погано було з продовольством. Не вистачало найголовні-шого продукту — хліба.

2 Анексія Бессарабії й Буковини

У січні 1918 р. Румунія розпочала інтервенцію в Бесса-рабії, де перед тим було встановлено радянську владу. Селянський з'їзд, що зібрався в умовах румунської окупа-ції в Кишиневі, одностайно висловився за радянську владу. Румунський уряд уклав угоду з радянським урядом березень 1918, за умовами якої румунська влада була зобов'язана залишити протягом двох місяців територію Бессарабії й не вживати жодних дій проти Радянської Росії. Однак у квітні 1918 р., скориставшись з окупації України австро-німецькими військами після підписання Брестського миру, Румунія відмовилася від виконання щойно підписаної угоди й анексувала Бессарабію. Румунська окупаційна влада інсценувала “волевиявлення” насе-лення про приєднання до Румунії за умови надання тери-торіальної автономії. В листопаді 1918 р. до складу Румунії було введено й Буковину, що належала перед тим до австрійської частини монархи Габсбургів. Національні збори румун, що переважали в Південній Буковині, висловилися за приєднання до Румунії. Навпаки, населення Північної Буковини, що головним чином складалося з українців, за рішенням народного віча у Чернівцях від 26 листопада 1918 р. висловилося за возз'єднанням з Україною. Румунські війська, заручившись підтримкою Антанти, окупували Північну Буковину, ігноруючи волевиявлення її населення.

3. Конституція 1923 року

Політичні реформи 20-х років, спрямовані на закріп-лення панування правлячих класів в країні, були спробою стабілізації суспільства в умовах певного пожвавлення економіки. Найбільш важливою з них було створення нової конституції (березень 1923 р.). Подібно до багатьох кон-ституцій інших країн, румунська декларувала демократич-ні права для всіх жителів Румунії незалежно від їхнього етнічного походження, мови або віросповідання, проголошувала національну й соціальну рівність, формально га-рантувала свободу праці та основні громадянські свободи. Законодавча влада згідно з Конституцією 1923 р. формаль-но належала двопалатному парламенту (палата депутатів і сенат). Однак влада парламенту була обмежена правом короля санкціонувати закони