діяльності українських адвокатів – захисників на політичних процесах з міжнародним резонансом, наприклад, у справі М. Лемика 1933 р., проте поляки всіляко намагались обмежувати цю діяльність [30, с. 341-342]. Цілком вільним від політики ні в громадському, ні в родинному житті С.Федак не був. Оцінюючи його діяльність, сучасники наголошували, що ім'я С.Федака польська влада ідентифікує не лише “з прагненням загалу українського населення, але також з поставою України під нинішню хвилю” (1, спр. 10, арк. 47). “З упевненістю можна твердити, що громадськість Львова зважала на авторитет С. Федака, а його діяльність у справах захисту інтернованих та польських в'язнів, розвитку української освіти здобула загальне визнання. Разом з тим, С. Федак належав до тих діячів, які мали цивільну відвагу, особливо в питаннях українсько-польських стосунків, протиставляти свою позицію громадській, не йти за настроями суспільства та навіть різко оскаржувати його за нерозважливі кроки. Але епоха в якій жив С. Федак, здається, його моралізувань не потребувала” [17, с. 561].
Говорячи про федаківців, як течію в суспільно-політчному спектрі Галичини в першій половині ХХ століття, мусимо зважати на її неоднорідність і чітко розрізняти діяльність 20-30 літніх “політиків” та позицію старших досвідчених державотворців.
К. Паньківський вказує на недоліки національно-державного руху: "Вподовж п'ятнадцяти років (1924-39) я мав змогу спостерігати дразливий, щоб не сказати - зокрема, коли говоримо про середину 30-их років - істеричний націоналізм. Він діяв початково під назвою УВО, від 29-го року ОУН, а програмою була незмінно протидержавна протипольська акція, отже негація державних законів, розкидання протипольської літератури, а передовсім терор (напад на пошту, вбивства нижчих або вищих польських урядовців, також і українців коляборантів із поляками тощо). Позитивної програми поза загальною фразою "визвольна боротьба" і "духове переродження нації" організація не мала. Такі речі як питання державного укладу, організація господарського життя, проблеми соціальні, - не існували. Щойно події в Карпатській Україні 1938-39 рр. показали, що самі фрази не вистачають , що справи державної самостійності і державного будівництва інакше виглядають у теорії, в очах революціонера, а інакше в практиці, в обличчі складних внутрішніх і зовнішніх обставин. Треба було імпровізувати "програму" та воно було пізно" [8, с. 136-137].
С. Федак мав щастя не дізнатись про великі репресії 1937 р., загибель свого зятя Є. Коновальця й інші важкі для України і родини Федаків події, бо "помер саме під Різдво... 6 січня 1937 року в 76-ім році життя. В похоронному поході взяло участь біля 5000 осіб і 22 священики. Ховали людину, яку знав увесь Львів без огляду на національність" [13, с. 2].
Сьогодення постійно нагадує про невтамований біль, незагоєні рани, невирішені до кінця проблеми, в т.ч. міжнаціональні конфлікти. Привиди ганебного принизливого ставлення одних народів до інших не дають спокійно спати ідеї "нація понад усе". Принцип ревізіонізму здавна висить над світом дамокловим мечем, турбує і нас, і поляків... Пережитки шовінізму коли завгодно можуть набути другого дихання, відродитися з попелу, причому в глобальних масштабах.
Саме з цього погляду - небезпеки нового загострення в добросусідських відносинах і потреби профілактичних заходів, умиротворення в душах людей, формування їхніх поглядів на співіснування націй - особистість Федака набуває особливого значення. Тероризм - це хвороба, здолати яку можна лікуючи причину, а не наслідки. Навіть наймогутнішу державу чекають конфлікти, якщо вона зловживає своєю силою.
Федак мріяв, щоб українці були могутніми, але ніколи не зневажав при цьому євреїв, поляків, росіян чи представників інших націй. Слідуймо його прикладу, і збудуємо Європейський дім.
Література.
1. Центральний Державний історичний архів України у м. Львові /ЩЦА України у м .Львові/. Фонд 373 "Федак Степан, адвокат (1861 -193 7)": оп. 1.-Од. зб. - 41.
2. Центральний Державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО).-Ф.6.,Оп.2.-Спр. 36.
3. Бульба-Боровець Т. Армія без держави. - Вінніпег, накладом тов. "Волинь", 1981. - 327 с.
4. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914-1920). - Мюнхен, 1969. - 543 с.
5. Лисняк О. Відламки шибки у вікні. -Вид-во "Вісті Комбатанта", Торонто, 1996. - 288 с.
6. О.Навроцький. Полковник Євген Коновалець /Срібна сурма. Зб. II. Початки УВО в Галичині. - Торонто, 1963.-С.124-145.
7. О.Навроцький.Початки УВО у Львові/Срібна сурма. Зб. ІІ. Початки УВО в Галичині. - Торонто, 1963.-С.25-62.
8. Паньківський К. Роки німецької окупації. - Нью-Йорк - Торонто, 1965. - 479 с.
9. Ф.Ш. (Франц Штик). В перших роках УВО у Львові. /Срібна сурма. - 36. П. - Торонто, 1963. - С.63-95.
10. Цегельський Л. Від легенд до правди. Спомини про події в Україні зв'язані з Першим Листопадом 1918 р. - Нью-Йорк-Филадельфія, вид-во "Булава", 1960. -314с.
11. Діло. Львів. Орган УНДО.
12. Нова зоря. Львів.
13. Правда. - Львів. - 17 січня 1937 р.
14. Геник М. Зрада Ради Амбасадорів // Літопис Червоної Калини, 1993.-К 1-2,-с. 10-12.
15. С.Гелей, М. Нагірний. Степан Федак (1961-1937). / Українські кооператори. Історичні нариси. Кн.2. -Львів: вид-во "Укоопосвіта" Львівської комерційної академії, 2001. - С.67-79.
16. П.Арсенич. Захисник С.Бандери (про Вол. Горбового)//Галичина. -1998р.-3 січня. - С.7.
17. З.Баран. Степан Федак: штрихи до образу львівського "неполітика" / Львів: місто-суспільство-культура. -1999.-С.553-561.
18. З. Баран. Степан Федак – правник, фінансист, громадський діяч // Українська кооперація. Історія та соціальноекономічні аспекти. – т.ІІ – Львів, 2001.
19. Бойко О.Д. Історія України. - К., 1999. - 586 с.
20. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр. - Львів: Інстит.