В 1223 р. половці сповістили руським князям звістку про вторгнення монголів в землю половецьку. Половецький хан Котян звернувся за допомогою до свого тестя, галицького князя Мстислава Удалого.

Мстислав Удалий встиг залучити до союзу проти татар найбільш впливових південно-руських князів іще трьох Мстиславів: Мстислава Романовича, Мстислава Св’ятославовича Чернігівського, Мстислава Німого Пересопницького, разом з якими виступили декілька інших князів, в тому числі і двадцятидвохлітній Данило Романович, князь волинський. Звертався Мстислав за допомогою і до володимиро-суздальського князя Юрія Всеволодовича, який не квапився на допомогу свому старому супернику, він боровся за владу у Новгороді.

Татари дізнавшись про те, що руські князі готуються допомагати половцям відправили до руських князів своїх послів з попередженням: “Се слышим, оте идстя противу нас, послушавше половец; а мьі вашей землі не зал ход, ни город ваших; занесе сльішали яко и вам много зла сотвориша; того же и мьі блем.

У відповідь на цю пропозицію руські князі перебили татарських послів і пішшли назустріч татарам.

Після цього татари іще раз послали своїх послів, які допікали руських князів в убивстві першого посольства і сказали їм: “ а есте послушали половеч, а послы наша есте избили, а идете противу нас; то вы поидите, а мы вас заями, да в сем бог!”

На цей раз посли пішли назад, але своєї цілі там і не отримали. Руські князі роздумували по-своєму: сьогодні татари візьмуть землю половецьку, а завтра прийде черга руської.

Руське військо до якого приєднались і половці було по чисельності значним, але по своїй організації воно було чисто феодальним. Тут і заключалась головна причина поразки, завданої татарами руським і половецьким дружинникам.

До татар приєднались “бродини”. Це войовниче населення, находилось у ворогуючих відносинах з князями чернігівськими і київськими [5, с.65-67].

Відносини між Руссю і половцями ніколи не були однозначними. Поряд з половецькими наскоками на Русь і походами руських князів на половців між двома народами існували економічні, політичні і культурні відносини. Багато із половецьких ханів хрестились, а деякі руські князі одружувались на дочках половецьких ханів , так половчанкою була жінка Юрія Довгорукого [7, с.87].

Важно зазначити, що початок руху монгольських орд вийшов з бесейну ріки Амуру. Десь біля 1000-го року вони почали створювати окремі держави, а в середині ХІІ ст. Темужин об’єднав декілька монгольських племен на північно-східному краю Монголії і в перших роках ХІІІ став її володарем 1206р. курултай – загальні збори представників племен проголосив його необмеженим володарем, і він прийняв ім’я Чингісхана. Столицею нової могутньої держави став Каракорум [18, с.183].

Наприкінці 1237 р. величезне військо під проводом Батия (від 150 до 200 тис. воїнів) вдерлося на руські землі князі знали, що монголи готуються до підходу, але поглинені власники чварами, нічного не вдіяли, щоб об’єднати сили.

Спочатку, протягом кінця 1237 – зими і весни 1238 рр., монголи завоювали Північно-Східну Русь. Були здобуті штурмом, розграбовані й спалені Рязань, Володимир – на – Клязмі, Ростов, Углич та інші міста. Майже всі їхні мешканці були винищені завойовниками [10, с. 156].

В 1236р. розгромивши Волзьську Болгарію, завойовники відправились на Рязанське князівство.

Рязань впала після п’ятидневної героїчної оборони. В Рязані загинули князь Юрій Інгваревич і його жінка, і всі жителі. Місто було спалене і розграбоване.

Після взяття Рязані війська Батия пішли до Коломни. В битві під Коломною загинуло багато руських воїнів, а саме бій закінчився для них поразкою. З лютого 1238р. Батий пішов до Володимира, він захопив місто і спалив його. Померло багато людей, а ті що залишились в живих були забрані в рабство. Була розгромлена вся Володимиро-Суздальська земля від Ростова до Твері.

Другий загін військ Батия обложив Торжок. Два тижні стояли вороги, поки після застосування стінобитних машин і розпочавшомуся в Торшку голоду їм вдалося 5 березня взяти місто. Від Торжка загін Батия пішов на північ до Новгорода. Потім Батий пішов до Козельська. Батий, взяв місто, наказав убити всіх жителів, включаючи малих дітей. Серед них, загинув і малолітній князь Василь. Козельськ загарбники назвали “злим містом”. [12, с.23-26].

В 1239р. татари взяли приступом Переяслав, пограбували, людей побили, навіть владику вбили хоч взагалі мали звичаї не зачіпати духовенство. Галицька літопись пише, що під час цього походу хан менше приступив і під Київ: ставши над Дніпром оглядав його, дивувався його красою і послав намовляти киян, але ті не піддалися і тутешній князь покинув Київ.

Потім минув рік. З кінцем 1240р. татари, перепочивши в степах, рушили під Київ та обложили його своїм величезним табором [15, с.117].

Страшне враження робила хижа і дика орда. Від рипіння возів, від реву верблюдів та іржання кінських стад не чути було голосу в місті оповідає лятописець. Але побачивши по переяславцях і чернігівцях, що було з ними і що чекає на них, сміло взялися до оборони міста під проводом воєводи Дмитра, присланого сюди Данилом Галицьким. Батий приступив від Дніпра і поставив тут свої тарами до розбиття мурів. Татари взагалі були досить вправні в облозі міст. День і ніч безперестанку били вони в стіни; стіни почали валитись. Оборону відбито, татари здобули мури. Втомлені тяжкою битвою, відпочивали вони потім цілу добу. Скориставшись цією перевагою, кияни напружили всі свої