Завдяки добрій організації Золота Орда мала могутню силу. На її чолі стояв хан з необмеженою владою, оточений родовою аристократією. Старе уявлення про примітивність татарської орди доводиться сильно змінити. Навпаки – вона була дуже складною організацією, яка забезпечувала мілітарний успіх, і визначалась високою технікою, утриманням величезних мас війська, що при портативності провіанту, дозволила робити великі переходи. Десяткова система війська (кожні десять вояків становили одиницю, десять таких десятків – сотню, десять сотень – тисячу, десять тисяч „тьму” на чолі з воєводою)забезпечувала службу та відповідальність перед ханом [16, с.85-86].

Татари проводячи боротьбу з князями, намагаючись ослабити їх, використовували для цього сільські маси. Багато було випадків, коли вони переводили сільську людність безпосередньо під свою владу, доручаючи їм „сіяти пшеницю та просо”. Таким чином постали так звані „татарські села” і „татарські люди”.

На грунті порівняльної забезпеченості „татарських людей” і „татарських сіл” в Україні почавська антикнязівський рух: опинившись без князя та його урядовців, деякі села задовольнялися своїм становищем – залежністю безпосередньо від татар і працею на на їхні замовлення. „Татарські люди” творили автономні громади, які нагадували громади докнязівських часів. Татари навіть не призначали до їх сіл своїх постійних урядовців [18, с.188].

Із часу походів Батия Руська земля опинилася під владою татаро-монголів. Руські князі стали вассалами монгольських імператорів і золотоординських ханів. Щоб залишитися у своїх князівствах, вони повинні були з’явитися в Орду і отримати з рук хана ярлик (пошанування) на князювання.

Першим із руських князів на уклін в Орду пішов Ярослав Всеволодович, який після загибелі у боротьбі із татарами брата Юрія (1238 р.) став великим князем Володимирським [2, с.489-490].

Руські князі, як васали ханів, зобов’язані були по їх виклику з’являтися до них зі своїми озброєними загонами і брати участь у татарських походах. При поїздці в Сарай руські князі привозили хану багаті подарунки [13, с.29].

Таким чином, склалась система, за якою великий князю повинен був діставати в Орді підтвердження, „ярлик” на велике князювання. Поїздка в Орду не завжди закінчувалась для руських князів добре. Так, князь Михайло Всеволодович Чернігівський, князювавший в Києві за часи Батиєвого нашестя, був в Орді покараний, тому, що відказався виконати язичний обряд очищення: пройти між двома вогнями. В орду за ярликом їздив і галицький князь Данило Романович. Невдалою і була поїздка Ярослава Всеволодовича в далекий Каракум – він був там отруєний (1246) [7, с.97].

Русь не вся зразу була підкорена загарбниками. Північно-західні і західні її землі уникнули навали; Галицько-Волинська Русь була розгромлена менше, ніж землі на північному сході. Північно-східні землі, які зазнали найсильнішого розгрому, не могли продовжувати опору.. значна частина руських земель взагалі до 1243 р. ще не була підкорена. Треба також нагадати, що вже в 1242 р. Русь мала такі військові сили, які змогли розгромити німецько-шведських загарбників []9, сю132].

Для зміцнення своєї влади на Русі орда здійснювала навали і наскоки. Поневолювачі прагнули добитися внутрішнього ослаблення Русі, всіляко перешкоджаючи і поглиблюючи її політичну роздробленість, розпалюючи уособиці у країні, нацьковуючи князів один на одного, застосовуючи підкупи, убивства князів, інтриги та інше [9, с.133].

З установленням іга на Русі, на Руську землю був накладений важкий податок, літописець називає його неминучим податком, так як позбавитись від несплати було неможливо. Але при сплаті податку була збережена руська одиниця оподаткування – соха, рало, плуг. В цілях максимального збору податку монголи проводили в підкорених їм землях переписи населення. На Русі перша така перепис була проведена в 1257 р.

Для підтримки своєї влади і збору податку монголи створили на Русі військово-політичну організацію. У руських князівських центрах монголи поставили своє управління. Вони слідили за виконанням повинностей, а також контролювали діяльність князів. Збором податків займались спеціальні чиновники, таможники.

Збір податків проводився жорстоко. Податок не збирався тільки з духовенства. Воно було звільнено від всякого податку і від повинностей. Татари хотіли використати церкву в своїх цілях для підкорення місцевого населення верховної ханської влади. Але в цьому відношенні вони досягли небагато.

Уже в середині XIII ст.. почали вибухати повстання у Новгороді, Ростові, Суздалі, Ярославі.

Податки, повинності і відкритий терор не вичерпували своїх труднощів монгольської влади на Русі. Другим, не менш важливим періодом монгольських ханів було помішати політичній консолідації руських земель [2, c.491-492].

Гірше було становище боярства та купецтва: посол папи Інокентія IVде Пляно-Карпіні в 1245-1246 рр. писав, що татари „визначних і старших ніколи не минуть”.

Перебільшено уявлення про повний розгром міст. Пляно-Карпіні застав у Києві бояр, тисяцького. Звичайно місто зазнало багато руйнацій, але навіть церкви не були всі знищені. Той же Пляно-Карпіні писав, що з ним їхали до Києва купці з Царгороду, Польщі, Австрії, Франції, Греції, Пізи, Венеції. З цього видно, що навіть зовнішня торгівля Києва не зовсім припинилась.

Звичайно, не можна навіть приблизно встановити, скільки люду загинуло від татарської навали. Тому цікава кожна спроба визначити це число. І в 1286 р. Галицький князь Лев наказав провести обчислення жертв татарської навали в Галичині: обчислено дванадцять з половиною тисяч чоловік. Проте, року1093 у Києві на різні хвороби померло так багато люду, що з Пилипового дня (мабуть 14 листопада)