загрози. Тільки на підставі глибокого аналізу й точного передбачення реальних воєнних загроз можна запобігти випадковості, правильно розрахувати й розподілити потенційні ресурси держав, організувати надійну оборону Європейського співтовариства з мінімальними збитками для економіки й екології. Дзьобань О., Понфілов О. Фундамент європейської безпеки – воєнний.// політика / час. – 2003. - №9. –с.33.
При створенні нової системи безпеки у Європі (в тому числі у Центрально-Східній Європі) варто також брати до уваги стан сусідніх з
Європою регіонів, характер воєнних та невоєнних загроз, здатний дестабілізувати мир. У цілому оцінка характеру можливих загроз, передусім
воєнних, повинна спиратися на такі висновки: по-перше, зростає небезпека внутрішньодержавних конфліктів; по-друге, міждержавні війни на європейському континенті у майбутньому малоймовірні; по-третє, зберігається загроза для всіх держав за межами європейського континенту, головним чином, з боку тоталітарних режимів Близького Сходу й Азії. . Володин А., Широков Г. Глобалізація: истоки, тенденции, перспективи // Полис. – 1999. -№5. – с.17. Загалом традиційними джерелами воєнної небезпеки є прагнення до гегемонії, перевага в стратегічних та ядерних озброєннях, експансіонізм, який притаманний окремим державам. З’явилися й нові виклики та загрози стабільності на сталому соціально-економічному розвитку в суспільстві. На рівень безпеки на сучасному етапі світового суспільно-економічного розвитку впливають такі світові загрози як тенденція до зростання кількості локальних конфліктів, розширення міжнародного тероризму, для якого не існує кордонів, формування могутніх незаконних збройних формувань, розкрадання ядерних матеріалів і поширення ядерних технологій, наявність стратегічних озброєнь в агресивних сил. Також глобалізуються процеси організованої злочинності і розповсюдження етичних конфліктів. Політичний енциклопедичний словник… - с.200.
Складність розв’язання вищеперелічених загроз має наслідком те, що сучасна система міжнародної безпеки будується на принципах: загального характеру і однакового рівня безпеки для всіх країн, незалежно від їхньої ролі на світовій арені; міжнародного співробітництва у вирішенні проблеми безпеки та колективність дій щодо усунення агресії; недостатність тільки воєнносилових засобів підтримання миру; високий ступінь довіри в міжнародних стосунках, відкритість і щирість у міжнародній політиці, системний характер побудови безпеки. Всеобщая международная безопасность… - с.206. Найважливішим елементом системи міжнародної безпеки вважаються: наукові теорії безпеки, концепції, доктрини, порами, досягнення високого рівня міжнародної безпеки сукупність міждержавних , державних, громадських організацій та інститутів
підтримання миру; сил, засобів й матеріальні ресурси по запобіганню зростанню безпеки на міжнародному рівні.
Зміна епох всесвітнього розвитку, об’єктивна необхідність переходу до нової міжнародної політики веде до зміни структури міжнародної безпеки, тому поділ сукупності країн на замкнені військово-політичні блоки, військові коаліції, розподіл сфер впливу, балансування на грані війни і миру, рівновага озброєнь на якомога високому рівні вважається сьогодні залишком старої системи безпеки чи “старим етапом” світового порядку.Политическая энциклопедия. В 2-ох Т. /Нац. обществ.-науч. фонд; Рух. Поекта Г. Ю. Семичин. Т1. – М.: Мисль, 1999. – с.108.
Необхідність переходу до нової міжнародної безпеки диктується фундаментальними геополітичними зрушеннями, глобальними проблемами, що у другій половині 20-го століття відображають загальну турботу й тривогу усього людства . Сьогодні при прийнятті стратегічних рішень й обранні довгострокових орієнтацій країни дедалі більше братимуть до уваги ментальну спорідженість і, схоже, розуміння базових цінностей, що сформувались на основі спільного історичного розвитку. Ці ж чинники справлятимуть зростаючий вплив на принципи формування безпеки та її інституційне оформлення. Цивилізаційна консолідація дедалі більше впливатиме на конфігурацію системи міжнародних відносин через сприяння поступовому виникненню цивілізаційних сегментів та, відповідно, трансформацій інституцій, що їх обслуговують. Федунях С. цивілізаційна консолідація у сфері безпеки.// Політика і час. – 2003. - №6. – с.76. на сьогоднішній день серед істотних тенденцій інституційного розвитку у сфері міжнародної безпеки можна виділити наступні:
міжнародні структури безпеки перебирають на себе функції у сфері безпеки, які раніше були виключно прерогативою держав (ці зміни планується затвердити у новій конституції Европи), що свідчить на користь зменшення їхніх можливостей самостійно вирішувати питання безпеки в сучасних умовах;
посилюється тенденція щодо мілітаризації міжнародних політико-економічних структур (ЕС, про що свідчать рішення Празького саміту та зустріч четвірки європейських країн у Брюсселі у 2003р.) та політизації військових альянсів – НАТО. (Вимоги альянсу щодо країн-претендентів на вступ на дві третини становлять питання політичної стабільності, прогнозованості, рівня економічного та демократичного розвитку);
розширюється спектр завдань та просторовий вимір дій структур безпеки, що не обмежуються рамками “договірної території” і включають до переліку своїх завдань “захист прав людини” та “захист демократії”, боротьбу з міжнародним тероризмом. Як НАТО, так і країни Європейського Союзу планують застосувати військову силу поза межами національних територій в операціях “примус до миру”. Нового змісту набувають міжнародні режими. США розпочали створення національної ПРО. Країни Європи також мають амбітні плани створення ПРО ТВД у Європі. Бодрук О. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. Монографія. – К. :НГПМБ, 2001. – с.179.
На початку 21-го століття найбільш відповідною для вирішення завдань, що стоять перед сучасним світовим співтовариством, є концепція кооперативної безпеки. Кооперативна безпека є стратегічним принципом, спрямованим на досягнення мети шляхом угод, а не примусу. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. – Л. , 1995.- с.98 Нова глобальна система безпеки формується шляхом переговорів й угод про загальні цілі, норми інститутів, принципів і механізмів врегулювання гострих конфліктів. Система спільної кооперативної безпеки базується на відкритості, довірі, транспарентності і передбачуваності; на співробітництві і гарантіях, на зайнятості. Названі елементи вже знайшли своє відображення в діяльності існуючих структур безпеки (головним чином ООН): в межах організацій з безпеки і співробітництва в Європі