системи безпеки в Європі, країни Центрально-Східної Європи розпочали будівництво власної системи безпеки, що мало свої особливості пов’язані із встановленням біполярної системи світового розвитку. Вони були не взмозі створити власний політико-військовий блок, оскільки стали сферою впливу, одного з полюсів світового порядку, -- СРСР. Відчуваючи вплив СРСР як і ідеологічний так і економічний, військовий, що пов’язаний з наслідками війни вони були змушені відмовитися від запропонованої за “планом Машала” американської допомоги, цим самим ставали залежними від СРСР.1
Яровий В.І. новітня історія країн Східної Європи 40-90 роки 20-го ст.- К.: Либідь, 1997.- с.126.
Саме СРСР гарантував безпеку всіх країн регіону (за виключенням Югославії і Албанії) до кінця 80х років. Для створення системи захисту і сфери контролю за регіоном СРСР було створено дві міжнародні організації раду Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) і Організації Варшавського договору (ОВД). Встановлення нових зовнішньо-політичних зв’язків між СРСР та країнами Центрально-Східної Європи почалося ще за часів Другої світової війни.2
Історія Центрально-Східної Європи… - с.511.
Так 12.12.1943 р був закладений радянсько-чехословацький договір про дружбу і співробітництво. Згодом подібні угоди СРСР підписав з Югославією (1945), Польщею (19450, Румунією (4.02.1948) та Болгарією (18.03.1948). Договори укладені між СРСР і країнами Східної Європи, по суті, закріплювали військово-політичний союз, забезпечували захист військової цілісності сторін. Загалом країни регіону підписали понад 35 договорів, що визначали їхні взаємини після Другої світової війни. Договори цілком відповідали умовам часу, що характеризувалися розколом Європи на дві частини та початком “холодної війни”.
Завдяки укладеним міждержавним угодам значно розширювався спектр відносин в економіці, який був надзвичайно важливим для країн Центрально-Східної Європи, перед яким постали завдання відбудови зруйнованого війною народного господарства. Встановлення та зміцнення економічного співробітництва підготувало умови доля заснування у січні 1949 року СРСР, Болгарією, Польщею, Румунією Угорщиною, Чехословаччиною – РЕВ.1
Политическая енциклопедия В 2 Т./ Нац. обществ. –науч. фонд ;Рук. Проекта Г.Ю.Семчин- М. Мисль, 1993- с.103.
Ще лютому 1949 року до РЕВ вступила Албанія, яка з 1961 року не приймала участі в роботі. У 1950 році в РЕВ вступила НДР, у 1962 – Монголія, 1972 – Куба. У 1964 році асоційованим членом РЕВ стала Югославія. Завдання РЕВ передбачали: обмін господарчим досвідом, розвиток торгівельних відносин, надання взаємної технічної допомоги, розгортання економічного співробітництва, обмін сировиною, продовольчими товарами, машинами, обладнанням тощо. РЕВ була покликана координувати розвиток країн соцтабору, сприяти та зміцнювати їхні торгівельно-господарські зв’язки. І в той же час РЕВ в перші роки створення служив для СРСР не стільки для взаємодопомоги, скільки пропагандистською відповіддю західним державам в справі реалізації плану Маршала.2
Гренвич Дж. Исторія 20-го века. Люди. Собития. Факти. /Пер. с анг. О.Суворов. – М.; “Аквариум”, 1999. С.608.
Вже починаючи з 50х років поступово починає розгортатися практична діяльність РЕВ. Так ще в серпні 1949 р. в Софії були погоджені принципи безплатної передачі технічних і наукових винаходів, з 1950 р. здійснено перехід від річних до довгострокових угод у межах РЕВ. 9 серпня 1952 р. Болгарія , Румунія, СРСР, Чехословаччина та Польща уклали угоду про будівництво мосту через Дунай. З 1955 року РЕВ приступило до розробки принципів узгодження планів виробництва. 14 грудня 1959 року був затверджений Статут РЕВ. Хоча й після цього в усіх довідниках повторювалось, що РЕВ є “відкритою” організацією “Статут трактував це питання інакше. В преамбулі прямо говорилось, що економічне співробітництво держав розвивається “в інтересах побудови соціалізму і комунізму”. Звісно це викликало вступ до РЕВ держав з ринковою економікою.33 Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-1970рр) Підручник / В.А.Манжола, М.М.Білоус.,Л.Ф.Голідуков. – К.: Либідь, 1999. – с70-71.
Перший період діяльності РЕВ характеризувався розвитком двохсторонніх відносин між його членами. Істотного піднесення економік країн-членів, яке можна було б порівняти з результатами реалізацій “плана Маршала”, досягти не вдалося. Співробітництво держав в РЕВ на протязі усього існування організацій змушувало долати неефективність неринкової економіки, і країни намагалися налагодити кооперацію і спеціалізацію , спільну розробку корисних копалин, обмін виробничим досвідом і технологіями. Однак ця кооперація політично відставала від інтеграційних процесів, що почалися в Західній Європі і взагалі рівень виробництва в РЕВ значно відставав від західноєвропейського, цим самим не забезпечувалась гідна економічна безпека громадян і країн Центрально-Східної Європи.
Паралельно з побудовою економічного блоку країн соцтабору і створення економічної системи захисту регіону, СРСР удався до створення військового блоку , що мав об’єднати Центрально-Східної Європейські країни народної демократії навколо Союзу та сформувати ефективні механізми єдиного управління збройними силами всього блоку. Тобто створити системи захисту Центрально-Східної Європейських країн, системи безпеки, що мав її забезпечити СРСР. У травні 1955 року у Варшаві СРСР, Польща, Болгарія, НДР, Румунія, Угорщина і Чехословаччина підписали договір про створення ОВД.
З її утворенням було завершено процес консолідації союзників обох наддержав, та створення системи безпеки країн Центрально-Східної Європи на період до початку 90х років.
В другій половині 50х років вагому роль в житті країн Центрально-Східної Європи почала відігравати ОВД. Вона піднесла на новий рівень двостороннє співробітництво між країнами регіону. Так, були створені об’єднані збройні сили, об’єднане командування і штаб об’єднаних збройних сил, почалися спільні військові навчання.
Активно розвивалось в ОВД військове співробітництво. Всі його члени зобов’язувалися надавати один одному допомогу в разі агресій зовні. Очолювати і командувати збройними силами могли представники будь-якої держави, проте з 1955 року незмінно призначались радянські маршали.
Саме за допомогою ОВД СРСР намагався контролювати Східно-Європейський простір й за допомогою