Друге сербське повстання 1815р.

Здобуття Сербією автономії

В першій половині квітня вибухнуло повстання одночасно в Валевській і Рудницькій нахіях. 11 квітня 1815 року на Народних зборах в селі Таково Рудницької нахії воєвода Мілош Обренович, який не покинув батьківщину після поразки повстання, оголосив про початок нового озброєного виступу проти турецької влади. Формирование национальных независимых государств на Балканах конец XVIII 70-е гг. XIX вв.- М., Наука, 1986. - с.111.

На відміну від Карагеоргія, який у кожній ситуації був передусім воїном, Мілош вирізнявся дипломатичним хистом, мав природний дар політика. Ці особливості своєї вдачі Обренович виявив ще на підготовчому етапі, коли одночасно проводив дуже складні, ризиковані для власного життя переговори з Османами, заспокоюючи їх і намагався заручитися підтримкою Австрії на той випадок, коли стихійний бунт населення не вдасться стримати. Історія південних і західних слов'ян. Курс лекцій. - К., 2001. - с. 534.

Від перших днів повстання Мілош поводився дуже обережно, намагаючись не дратувати султана й постійно наголошуючи на тому, що серби залишаються вірною райя, яка має на меті тільки полегшення матеріальних умов життя. Він не посилав повстанців на штурм міст, які належали особисто султанові, а взятого в полон Ібрагім-пашу за власною ініціативою передав туркам. Там же с,535

Враховуючи досвід першого повстання, коли за столом переговорів серби втрачали багато з того, що перед тим

Яків Ненадович і інші, які ревниво слідкували за подіями в Сербії і хотіли повернутись на Батьківщину. Вони мали там своїх прибічників і вели агітацію проти Мілоша.1. Формирование национальных независимых государств на Балканах конец XVIII 70-е гг- XIX вв.- М., Наука, 1986. - с.113.

Історик М. .їййаряжевич вважав, що намагаючись зосередити в своїх руках всю владу, князь Мілош вирішальне боровся з сепаратизмом, старійшинами, що хотіли залишитись повними господарями в своїх нахіях і князівствах, а також розправлятися з непокірними. Поступово представники місцевого самоуправління перетворилися в чиновників князя, ним назначених і в усьому йому коряться. Вопросы самоуправы. - с. 147.

Така політика, що панувала в країні беззаконня, знищення органів самоуправління, високі податки не могли не викликати незадоволення як зі сторони прошарку старійшин і торговців, так і зі сторони селянства. Воно виражалось в гайдукськім русі, в змовах і відкритих повстаннях, що інколи приймали характер достатньо широких народних рухів. Стоянчович. Милош Обренович. - с. 114-134.

Найбільшим з народних виступів була так звана Джакова буна - 1825 рік, що охоплювала Смедеревську, Пожаревацьку, Крагуєвацьку і Белградську нахії. Повсталі протестували проти надзвичайних податків, митних зборів і кулуку князям. Повстання змусило Мілоша Обреновича змінити частину старійшин, трохи знизити податки, знищити деякі обмеження в торгівлі. Не дивлячись на це, в наступному 1826 році вибухнуло нове повстання в Белградській нахії (Чарапичєва буна), також видко придушене. Формирование национальных независимых государств на Балканах конец XVIII 70-е гг. XIX вв.- М., Наука, 1986. - с.115-116

.