Ю. Пілсудський вчасно народився і навіть вчасно помер – доживши до 1939 року Маршал мав би потім клопоти із своїм політичним іміджем. Він здобув собі таку славу, яка у Польщі вже не випаде нікому протягом наступних століть.

Бібліографія:

Баран З. Відродження і становлення Польської держави 1918-1921 рр.: Текст лекцій. – Львів, 1995. – С. 41.

Большая советская энциклопедия. Т. 19. – Москва, 1975. – С. 594.

ДАУФО, ф. 2, оп. 1, спр. 542, арк. 38.

4. Dziewanowski M. Jozef Pilsudski: A European Federalist, 1918-1922. – Stanford, 1969. – S. 351.

5. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі від найдавніших часів до наших днів. – Львів, 2002. – С. 454.

6. Кіндратюк В., Зайцев О. Україна в 20-30-х рр. Суспільно-політичне життя 20 ст. – Львів, 1993. – С. 54.

7. Лисяк-Рудницький І. Польсько-українські стосунки: тягар історії // Україна і Польща між минулим і майбутнім. Збірник документів, матеріалів, аналітичних статей українських і польських істориків. / Упорядник Павлишин М. / - Львів, 1991. – С. 148-149.

8. Махун С. Альтернативи Ю. Пілсудського: “Комендант”, який зійшов з поїзда “соціалізм” на станції “незалежність” // День. - № 31. – 2002 – С. 5.

9. Підлуцький О. Постаті ХХ сторіччя. Юзеф Підлуський: Начальник, який створив собі державу // Дзеркало тижня. - № 5. – 3-9 лютого. – Київ, 2001.

10. Polski sіownik biograficzny. T. XXVI / 2. – Wrocіaw – Warszawa – Krakуw – Gdansk – Јуdz, 1981. – zeszyt 109. – C. 314-322.

11. Прушинський М. Драма Пілсудського. Війна 1920 року. – Київ, 1997. – С. 11, 12, 65, 71.

12. Wyszczelski L. Jуsef Klemens Piіsudski (1867-1935) // Wojsko I wychowanie. Wybitni dowуdcy sіawni obywatele. – Warszawa, 1998. – C. 68-74.