Про головний свій проект 1809 року "Вступ до Укладання державних законів" автор писав: "Порівнюючи це розподілення зі всіма відомими конституціями не можна не помітити, що всі його частини природньо пов’язані між собою, що ні одну з них не можна вилучити з свого місця, не зруйнувавши цілого, і що всі вони тримаються на одному початку". Минаева Н.В. Правительственный конституализм и передовое общественное мнение России в начале XIX века.- Саратов: Изд. Саратовского университета,- 1982.-С.192. Переваги свого конституційного проекту перед конституціями інших держав Сперанський пояснював тим, що на відміну від останніх зобов’язана буттям своїм "не запаленню жаги й крайнощів обставин, але шляхетному натхненню верховної влади, яка влаштовуючи політичне буття свого народу, може і має всі засоби надати йому самих правильних форм". Хрестоматия по истории СССР, Т.2.- М., 1949.- С.427.

Разом із "Вступом до Укладання державних законів" Сперанський показав Олександру І проект і самого цього укладення під назвою "Короткий нарис державного утворення", а також "Загальний огляд всіх перетворень і розподіл їх в часі". Згідно цих проектів початок проведення загального плану державних перетворень в дію був призначений на 1 січня 1810 року. Сперанський пропонував в цей день відкрити Державну раду. Зразу ж після її відкриття необхідно було внести на її розгляд проект Громадянського укладення і новий план фінансів. До 1 травня 1810 року передбачалось згідно задуму Сперанського завершити новий устрій виконавчої влади. Після цього планувалось приступити до устрою судової влади і закінчити її до 1 вересня 1810 року. На 15 червня цього ж року Сперанський призначив вибори "депутатів зі всіх станів" в Державну Думу, яка повинна була відкритись в перший день вересня. Корнилов В.А. ММ Сперанский// Великие государственные деятели России.- М.: Владос, 1996.- С.318. "Якщо Бог благословить усі ці починання, - було записано в "Загальному огляді всіх перетворень...", - то вже до 1811 року... Росія прийме нове буття і у всіх частинах перетвориться". Ерошкин Н.П. Самодержавие первой половины XIX в. и его политические институты// История СССР.- 1975.- №1.- С.50

В дев’ятій годині ранку 1 січня 1810 року в одному з залів Зимового палацу в Петербурзі відбулась урочиста церемонія, яка була присвячена утворенню в Росії нового інституту управління – Державної ради. Перед зібранням виступив імператор Олександр І: "Панове члени Державної Ради! Я вважаю за необхідне пояснити вам причини, які спонукали мене зібрати вас в цей день. Державні справи вимагають, щоб був створений єдиний осередок для загального міркування... Яким чином в державі різні частини управління можуть йти зі стрункістю і успіхом, коли кожна рухається по своєму напрямку і ці напрямки ніде не спричиняють єдності? Одна особиста дія влади... не може зберегти цієї єдності... Установи живуть і протягом століть зберігають підвалини держав. Державна рада буде складати осередок всіх справ вищого управління. Його буття віднині стане на чреді постанов неодмінних і належачих до самої суті імперії". Кулюгин А.И. Александр І// правители России.- Чебоксары: Чувашия, 1994.- С.256. По закінченні своєї промови імператор наказав таємному раднику, який ще був призначений на посаду державного секретаря, Сперанському оголосити перед присутніми Маніфест про утворення Державної ради. Томсинов В.А. Светило российской бюрократии. Исторический портрет М.М.Сперанского.- М.: Молодая Гвардия., 1991.- С.156. В першому пункті цього документу повідомлялася про суть нового органу: "У черзі державних установ Державна Рада складає стан, в якому всі частини управління в головних їх відносинах до законодавства обмірковуються і через нього підіймаються до верховної імператорської влади". Хрестоматия по истории России/ Под ред. Орлова А.С..- С.223.

Це формулювання досить суттєво відрізнялося від формулювання "Вступу до Укладення державних законів". В останньому мова йшла проте, що у структурі державних установ рада очолювала сферу, в якій всі дії законодавчої, виконавчої і судової в головних їх відносинах об’єднювалися і через неї піднімалися до державної влади і від неї ця влада виходила б". Мироненко С.В. Как Россия...- С.258. Тобто Сперанський готував Державній раді іншу роль: зв’язуючої ланки між законодавчою, судовою і виконавчою владами з одного боку, і монархом - з іншої. Замість обмеження самодержавства представницьким органом –Державною думою, замість перебудови всього державного ладу на буржуазний лад, як замислював Сперанський, законодорадчі функції були надані Державній раді. Мироненко С.В. Как Россия...- С.259. Таким чином, встановлювався твердий порядок законодавства. В цьому відношенні і зберігала значення Держради Сперанський у відповіді імператору про діяльність органу за 1810 рік, пишучи, що рада "встановлена для того, щоб владі законодавчій, до цього часу роз’єднаній, надати нове накреслення постійності і єдності". Таке накреслення трьома позначеними в законі рисами характеризував нову установу. По-перше, рада мала розглядати нові закони з усіх галузей управління. По-друге, лише вона одна мала право на розгляд. І нарешті, по-третє, жодний закон, який був нею розглянутий, не мав виконуватися без затвердження верховної влади. Тобто встановлювалося подвійне значення ради –