Тема:

Міжнародні відносини в 70-80-х роках XX ст.

Протиріччя міжнародного життя 70-80-х років XX ст.

Радянсько-американські відносини у 70-х роках і розрядка міжнародної напруженості

а) Паризька угода і міжнародна конференція по В’єтнаму.

б) Радянсько-американські відносини у першій половині 70-х років.

3. Розрядка у Європі. Загальноєвропейський процес у 70-х роках.

4. Загострення міжнародної напруженості у першій половині 80-х років.

5. Міжнародні і регіональні конфлікти в 70-80-х роках.

а) Близькосхідний конфлікт. Арабо-ізраїльська війна 1976 р.

б) Індійсько-пакестанський конфлікт 1971 р.

в) Урано-іракська війна (1980-198 рр.)

г) Інші регіональні конфлікти 70-80-х років.

6. Країни на шляху розвитку у системі міжнародних відносин. Рух неприєднання.

7. Проблеми роззброєння (70-ті – перша половина 80-х років)

8. „Нове мислення” у ядерний вік. Радянська концепція всеосяжної народної безпеки.

9. Радянсько-американські відносини у другій половині 80-х років. Зустрічі на вищому рівні. Угода на РСД – РМД. Договір про скорочення Стратегічних озброєнь (СНО)

10. Нова фаза розрядки: регіональні конфлікти.

11. Загальноєвропейський процес: Віденська і Паризька зустрічі представників держав – учасників Нарада з Безпеки і Співробітництва в Європі (НБСЕ).

12 Об’єднання Німеччини і міжнародні відносини.

13. Роль ООН у міжнародних відносинах в 70-80-х роках.

14. Інтеграційні і дезінтеграційні процеси у сучасному світі і міжнародних відносини на початку 80-х років.

а) Західноєвропейська інтеграція: нова фаза

б) Північноамериканська інтеграція

в) Наслідки розподілу „соціалістичної співдружності”

1. Протиріччя міжнародного життя 70-80-х років XX ст.

У кінці 60-х початку 70-х років у системі міжнародних обставин виникла нова розтанув сил між СРСР і США склалася військова стратегічна рівновага. У світовій политі ці зросла роль великої групи держав, що виникли внаслідок розпаду колоніальних імперій, національно-визвольної боротьби народів. У системі розвитку капіталістичних країн поглибилася тенденція до розвитку господарських зв’язків, інтеграційних процесів. Разом з тим існували політичні сили, які не хотіли рахуватися з новим співвідношенням сил і протидіям ослабленню міжнародної напруги. Протиборство цих тенденцій позначилося на характері міжнародних відносин 70-80-х років. З кінця 60-х років і до другої половини 70-х років позитивні зрушення у міжнародній обстановці обумовили розрядку міжнародної напруженості. У результаті була підписана система договорів і угод між СРСР і його союзниками з одного боку і капіталістичними державами з іншого. Виникли надії на відвернення ядерної війни, міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем, які стояли перед людством. У другій половині 70-х років міжнародна ситуація змінилася, а у кінці 70-х років відбувся поворот від розрядки до нової фази жорсткої конфронтації між СРСР і США. Розгоралися регіональні конфлікти. З’явилася загроза термоядерної війни суперники повернулися до методів силового протистояння. Міжнародні відносини набули різко заідеологізованого характеру. Нова сторінка в історії міжнародних відносин розпочалася у другій половині 70-х років. Нове радянське керівництво на чолі з М. Горбачовим вдалося до самокритичного перегляду зовнішньої політики СРСР. В основу міжнародних відносин Горбачов запропонував покласти нове політичне мислення. Готовність радянського керівництва до урахування реальностей міжнародного житті супроводжувалося висунення ряду ініціатив, підтриманих США і їх союзниками. Започатковано було період більшої стабільності і у перспективі створення системи міжнародної безпеки. Висунення СРСР концепції нового політичного мислення у другій половині 80-х років поклало початок тенденції до подолання біполярності світу, поступового переведення протиріч між великими державами із сфери конфронтації у сферу змагання. Радянське керівництво зрозуміло, що у капіталістичному світі уже не можливі військово-силові методи переділу сфер економічного і політичного впливу, збройних конфліктів. Усе це позначилося на радянсько-американських відносинах.

Радянсько-американські відносини у 70-х роках і розрядка міжнародної напруги.

У кінці 60-х років у радянсько-американських відносинах з ряду причин об’єктивного і суб’єктивного характеру відбулися зміни, які значної мірою визначили поворот від конфронтації до розрядки міжнародної напруги. США переживали ряд труднощів, пов’язаних з безперспективність їх агресії у В’єтнамі і наростаючим невдоволенням американського народу. Беззупинна гонка озброєнь негативно позначилася на економіці протиборствуючих держав. Виявилося, що глобальні зовнішньополітичні амбіції СРСР і США знаходились у глибокому протиріччі з їх економічними, політичними і військовими можливостями. Тому у кінці 60-х рр. між СРСР і США розпочався переговорний процес, що мав на меті урегулювання невирішених проблем двосторонніх відносин і важливих міжнародних проблем, у першу чергу – обмеження гонки озброєнь. Пом’якшення міжнародної напруги – це умова для конструктивного діалогу між двома державами може бути досягнена на основі компромісів і збалансування інтересів сторін. Щоб остаточно стати на цей шлях, урядовим копампаніям США перш за все необхідно було змиритися з фактом певного провалу агресії Індокитаю.

Паризька угода і міжнародна конференція по В’єтнаму.

Мирні переговори з проблем В’єтнаму почалися у січні 1969 р. в обстановці, коли усі зусилля США у боротьбі з в’єтнамським народом не дали бажаних результатів. Навіть всемірне нарощення військового контингенту не приносило бажаного успіху. У боротьбі із в’єтнамськими патріотами виявилося безсилля американських військ, чисельність яких тоді сягнула 550 тис. солдат і офіцерів. За таких умов Р. Ніксон запропонував нову тактику – на світ зявилася „Гуашська доктрина” – „доктрина Ніксона”, якою передбачалася” „в’єтнамізація війни” перекладення на сайгонський маріонетковий режим основних тягот боротьби проти ДРВ. Сайгонська армія збільшилася до одного 1 млн. чол., у більш безпечні райони відводилися американські військові контингенти, але не були зменшені, а навіть нарощувалися масштаби бомбувань території ДРВ і визволених районів Південного В’єтнаму Лаосу, Камбоджі. Підписані в січні 1973 р. паризькі угоди по В’єтнаму, передбачали припинення військових дій, виведення протягом 60 днів американських військ, проведення вільних демократичних виборів, возз’єднання В’єтнаму