і політич-них прав у повному обсязі, мешканець Херсонесу приймав присягу, в якій говорилося: "Я буду однодумним про врятування і волю держави і громадян... Я не буду скидати демократичного ладу... Якщо я узнаю про якусь змову, що існує або зароджується, я доведу про це до відома посадових осіб" . Чужоземці, навіть ті, що постійно мешкали тут, політичних прав не мали. Однак в окремих випадках за зроблену місту значну послугу їм могли бути надані права повноправних громадян.
З часом склад міського населення поступово змінювався: у містах з’являлося все більше майстрів або багатих громадян з "варварського світу".
Основну масу експлуатованих становили раби. Джерелами рабства були військовий полон, народження від рабині, купівля на невільничих ринках або у сусідніх племен. Праця рабів використо-вувалася у ремісничому виробництві, на розробках солі, у домаш-ньому господарстві, а частково і в сільському господарстві. Так, раби працювали на клерах Херсонесу, де кам’янистий грунт Герак-лійського півострова вимагав дуже великих затрат праці для ство-рення сприятливих умов для землеробства. До того ж раби стано-вили значну частину експорту.
Державний лад грецьких міст Причорномор’я будувався на тих же засадах, що і політичний устрій античних полісів Греції. За формою правління ці міста були демократичними або аристократич-ними республіками. Причому, якщо у V—1I ст. до н.е. тут псрсважаь демократичний елемент і вирішальна роль у політичному житті нале-жала демосу, то, починаючи з І ст. до н.е., основні посади і фактичне управління опиняються у руках невеликої групи аристократичних сімей, влада зосереджується у нової рабовласницької аристократії, демократична республіка замінюється аристократичною .
Вищим органом державної влади у містах Північного Причо-рномор’я були народні збори, які, наприклад у Ольвії, скорочено називалися "Народ" . У роботі цих зборів брали участь лише повноправні громадяни міста (як правило, греки), які досягли 25 років. Раби, чужоземці, жінки були усунуті від управління. Прак-тично це були збори міської общини повноправних вільних грома-дян. Саме такими були збори ольвіополітів — екклесія.
Народні збори, яким були надані законодавчі функції, прий-мали декрети і постанови. В Ольвії ці документи висікали на камені і виставляли на горі — громадському центрі міста. На зборах вирішувалися усі найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики: регулювання морської торгівлі, прийняття у громадянст-во, нормування грошової системи, укладання зовнішньополітичних угод і договорів, звільнення іноземних купців від мита, нагороджен-ня грамотами громадян, які мали відповідні заслуги перед містом, та ін. До компетенції народних зборів входили також вибори поса-дових осіб і контроль за їхньою діяльністю.
Значну роль в управлінні відігравала також Рада міста, яка була постійно діючим органом влади. Обиралася вона народними зборами і являла собою виконавчу владу. Рада міста готувала рішен-ня народних зборів, перевіряла кандидатури на виборні посади, контролювала діяльність виборних посадових осіб. Керував робо-тою цього органу голова Ради, великим впливом користувався її секретар. Обиралися вони на один рік.
У Херсонесі законодавчий процес мав такий вигляд. Проект декрету розробляла спеціальна комісія, до складу якої входили три номофілаки і діойкет ("той, хто стояв на чолі управління"). Підго-товлений таким чином декрет передавався до Ради, а потім надхо-див до народних зборів. Характерно, що на розгляд Ради і народних зборів пропонувалося вже готове рішення, яке приймалося без будь-яких змін і доповнень . У результаті декрет видавався від імені "Ради і народу" .
Третьою ланкою міського управління були виборні колегії — магістратури або окремі посадові особи-магістрати. Обрані з числа повноправних громадян магістрати очолювали окремі галузі управ-ління. Вони займалися фінансами, роботою судових установ, війсь-ковими справами. Найбільш впливовою серед міських магістратур була колегій архонтів. Вона складалася з п’яти-шести чоловік, очолював її перший архонт. Колегія архонтів керувала усіма інши-ми колегіями, могла скликати у разі необхідності народні збори. Магістратом з справ культу був базілевс, ім’ям якого позначався рік. Питаннями оборони відала авторитетна колегія з шести стра-тегів. Щоправда, військами міста командував перший архонт. Пра-вовими питаннями займалася колегія продиків — юридичних рад-ників.
Агораноми та астіноми наглядали за порядком в місті, станом шляхів і громадських будівель, перевіряли правильність мір і ваги. У Херсонесі вони, крім цього, контролювали керамічне виробниц-тво, ставили тавро на всі вироби з кераміки. До екстраординарних магістратів можна віднести епімелетів, які стежили за вжиттям термінових заходів, виконували спеціальні державні завдання .
Особлива увага приділялася фінансовим справам, у тому числі регулюванню грошового обігу. Наприклад, у Херсонесі така впли-вова посадова особа, як діойкет, була найвищим фінансовим магі-^ стратом, що контролював державні доходи і витрати. Крім того, існували нижчестоящі фінансові магістрати — скарбники.
Основу державного бюджету Ольвії становили єдина система ввізних і вивізних мит на товари, а також різні види податків. Збирання їх звичайно віддавалося на відкуп. Всіма грошовими надходженнями у міську казну займалися спеціальні колегії "семи" і "дев’яти". Значною статтею доходів у містах Північного Причор-номор’я, особливо в останні століття до нової ери, були пожертву-вання багатих громадян, які вносили гроші у міську казну, безплат-но забезпечували місто хлібом у неврожайні роки. Народні збори і Рада міста нагороджували таких громадян почесним декретом, зо-лотим вінком або статуєю. Подібних почестей міг удостоїтися й іноземець, який зробив місту велику послугу. Йому надавалися торгові привілеї та права громадянства.
В античних містах-державах функціонував суд. Так, в Ольвії суд складався з декількох відділів, кожний з яких відав певним колом питань. У судочинстві брали участь судді, обвинувачені, свідки.
У перших століттях нашої ери міста-держави Північного Причорномор’я змогли зберегти колишню полісну