структуру управління. Спроби вчинити державний переворот, як це було, наприклад у Херсонесі в IV ст. до н.е. і І ст. н.е., закінчилися невдачею. І все ж певні зміни відбувалися: здійснювалася аристократизація міського управління, вищі адміністративні посади передавалися невеликій групі аристократичних сімей тощо. Так, у Херсонесі/ під тиском римських властей відбувалося скорочення кількості 1 магістратур, заміщення вищих магістратур римськими громадянами з числа місцевих жителів, зосередження влади в руках першого архонта .
Про посилання аристократизації державного ладу свідчить і така немаловажна обставина: в Ольвії приблизно до середини 111 ст. до н.е. найважливіші закони створювалися у формі псефісмів, які пропону-валися приватними особами. Псефісми поділялися на дві категорії — проксенічні та почесні. Починаючи з середини III ст. до н.е., усі проксенії висуваються приватними особами, а почесні декрети — різними колегіями магістратів, окремими чи їх сукупністю: архонта-ми, архонтами і колегією "семи", комісією сінедрів. Таким чином, приблизно з середини III ст. до н.е. прерогатива вносити у Раду та далі в народні збори проекти відповідних постанов (почесних декретів, законів та ін.) відбирається ольвійськими колегіями магістратів у приватних осіб, за останніми ж резервується лише право виступати ініціаторами пропозицій зі скромних проксенічних псефісмів .
В основу права міст Північного Причорномор’я було покладе-но правову систему афінської рабовласницької демократії. Разом з тим на правовий розвиток міст певним чином впливали звичаї і традиції місцевих племен, які перебували у сфері впливу цих міст-держав або проживали по сусідству з ними.
Основними джерелами права у зв’язку з цим були закони народних зборів, декрети рад міст, розпорядження колегій посадо-вих осіб, а також місцеві звичаї.
Правовій регламентації підлягали майнові відносини. Існувала приватна власність на жилий будинок, рухоме майно, худобу тощо. Земля могла знаходитися як у приватній власності, так і в держав-ній. У Херсонесі, наприклад, клери належали приватним особам, але змогли бути і власністю держави. Про це свідчить херсонеський напис, де йдеться про розпродаж державою земельних ділянок. Поряд з приватними рабами були також й міські раби. У Херсонесі практикувався відпуск на волю у формі посвяти раба якомусь божеству. Причому храм або релігійна громада ставали ніби покро-вителями вільновідпущеника. В Ольвії у 331 р. до н.е., коли місто
було оточене військами Запріона, одного з воєначальників Олек-сандра Македонського, міська влада була змушена піти на такий надзвичайний захід, як відпуск рабів на волю.
Розвинутим було зобов’язальне право. Жвава зовнішня торгів-ля, роль купецтва в економічному житті міст — зумовили появу таких договорів, як позики, дарування, поклажі та ін. Багатий ольвіополіт Протоген був удостоєний почесного декрету за те, що позичав Ольвії великі суми грошей, коли місто перебувало у важкому становищі. Як правило, більшість важливих угод купівлі-продажу здійснювалася при свідках, у державних установах, у присутності чиновників, відку-пщиків податків на торговельні угоди. У Херсонесі, наприклад, якщо така угода здійснювалася у приватному порядку, на ринку або на вулиці, продавець заявляв про це агораномам, вказував розмір одер-жаної суми і разом з покупцем сплачував податок .
Відома була і оренда землі. Поширеною вона була в Херсонесі, де громадяни легко здавали в оренду свої земельні ділянки. Прак-тикувалася тут і наймана праця.
Щодо злочинів і покарань, то згідно з такою епіграфічною пам’яткою як Херсонеська присяга, на першому місці у праві грецьких міст стояли злочини державного характеру. До нихможна віднести: змову, спроби повалення демократичного ладу, розголо-шення державної таємниці. Суворому покаранню піддавався кож-ний, хто зраджував ворогам місто або його володіння, замишляв щось проти Херсонсса або його громадян. Захищалася, зрозуміло, і приватна власність.
До вільних людей застосовувалися такі покарання, як смертна кара, штрафи, конфіскація майна. Фізичне знищення повсталих рабів свідчило про те, що панування рабовласницького ладу обері-галося тут, як і в метрополії, найжорстокішими покараннями.