Події в Угорщині 1956 р. стали наслідком кризи сталінської моделі соціалізму.

3. Режим Я. Кадара

Я. Кадар та члени його уряду з м. Сольнок (де він був сфор-мований) 7 листопада переїхали до Будапешта і негайно склали присягу голові президії УНР Т. Добі. Так було вирішено пробле-му легітимності. У країні Кадар та його прихильники мали міні-мальну підтримку. Розпочався складний період відновлення нор-мального життя, завоювання підтримки населення.

Вирішальне значення в цей період мали особисті якості керів-ника.

Я. Кадар, залишаючись, звісно, прихильником марксизму, але не будучи догматиком і доктринером, обрав шлях національної злагоди, компромісів і поступових реформ, чим суттєво відрізняв-ся від Інших керівників країн Східної Європи. Він уважав, що самі тільки комуністи неспроможні побудувати нове суспільство. Йому належить знаменитий вислів: "Хто не проти нас, той з нами". Це кредо допомогло згуртувати суспільство на базі націо-нальної злагоди.

Задуми реформи з'явилися ще 1957 p., вже тоді стало зрозумі-ло, що етап екстенсивного розвитку економіки закінчився. Реалі-зація реформ стала можливою в 1966—1968 pp. До розроблення реформи було залучено найкращі сили, вивчено світовий досвід, для подолання труднощів першого етапу створено матеріальні резерви. Архтекторами реформи господарського механізму ста-ли Р. Ньєрш та Е. Фок. Тоді ще не заведено було говорити про ліквідацію командно-адміністративної системи, але угорці пер-шими скасували директивне адресне планування, запровадили економічні методи управління економікою. Два види власності — державна і кооперативна — було зрівнено у правах, функції мі-ністерств обмежено, підприємства дістали широку самостійність. Було введено торгівлю засобами виробництва, здійснено рефор-му ціноутворення. Ринок швидко насичувався товарами. Я. Ка-дар стримував тих, хто намагався надати реформі ще більшої радикальності. У сусідніх країнах угорські нововведення сприй-малися з недовірою, нерозумінням, а інколи й відкрито вороже. Одначе реформи в Угорщині виявили й інше: відсутність приват-ної власності й ринкових відносин у повному обсязі роблять будь-які спроби реформування соціалістичної економіки безперспек-тивними. Ця обставина була підтверджена кризою економіки у 80-х pp. і привела до демократичної революції в країні.

4. Революційні перетворення 1988—1990 pp.

Криза, яка особливо гостро позначилася наприкінці 80-х pp., зумовила необхідність змін у країні.

На конференції УСРП у травні 1988 р. діяльність керівництва партії зазнала гострої критики. Розуміючи ситуацію, а' також

зважаючи на вік, Я. Кадар подав у відставку. Його наступником на посаді генерального секретаря ЦК УСРП став К. Гросс. Кон-ференція ухвалила програму стабілізації економіки і скорочення зовнішньої заборгованості. У країні поширювалася гласність, почали виникати нові партії, групи, рухи.

Поновили свою діяльність старі політичні партії, було ство-рено нові — Угорський демократичний форум (УДФ), Союз віль-них демократів (СВД) та ін.

Влітку 1989 р. розпочалися переговори між УСРП, громадсь-кими організаціями та опозиційними партіями, об'єднаними у "круглий стіл" (УДФ, СВД). Було досягнуто домовленості про те, що парламентська система має спиратися на багатопартій-ність. УСРП припиняла діяльність своїх організацій в армії та правоохоронних органах. Частина майна УСРП передавалася для фінансування діяльності інших партій.

Відбулося реформування самої УСРП: замість старої партії, що дотримувалася комуністичної Ідеології, виникла Угорська соціалістична партія (УСП), яка відкидала диктатуру пролетарі-ату і виступала за соцїальноспрямовану ринкову економіку з різноманітними формами власності.

У 1989 р. було прийнято низку демократичних законів: про право громадян на створення об'єднань та асоціацій, про прове-дення мітингів І зборів, про референдум, про президента респуб-ліки і вибори. У день початку народної революції — 23 жовтня 1989 р. —- Державні збори Угорщини ухвалили поправки до конституції країни. Віднині держава стала називатися Угорською Республікою, на чолі якої стоїть президент, обираний парламентом.

25 березня 1990 р. в Угорщині вперше за 45 років відбулися вільні парламентські вибори.

Перемогу на виборах здобув УДФ — правоцентристське об'-єднання. В економіці УДФ обстоював Ідею створення ринкової економіки з урахуванням національної специфіки і традицій го-сподарювання, відкидаючи сліпе копіювання "західної моделі". Уряд очолив лідер партії Йожеф Анталл. Президентом Угорщи-ни було обрано лідера ліберального об'єднання Союзу вільних демократів~(СВД) професора Арпада Генца. У 1995 р. його знову * було обрано президентом країни.

Ліквідація наслідків сталінської моделі соціалізму і перехід до ринкової економіки в 1988—1990 pp. відбувалися з великими труднощами. Але у той період було закладено підвалини розвит-ку нової демократичної Угорщини.

5. Сучасне становище

Протягом останніх років в Угорщині прискорився процес створення підмурівків ринкової економіки — малої приватизації, роздержавлення у сфері промислового виробництва, що зумовило перехід значної частини населення у приватний сектор. Але в умовах радикальної ринкової реформи прискорився також про-цес падіння виробництва, почастішали випадки банкрутства під-приємств, що призвело до збільшення кількості безробітних і падіння реального життєвого рівня населення на 10%.

На парламентських виборах у травні 1994 р. УДФ зазнав по-разки. На перше місце вийшла УСП. її лідер Дюла Горн сформу-вав уряд, проте економічний курс уряду не зазнав Істотних змін.

У програмі уряду, ухваленій у березні 1995 p., було передба-чено низку непопулярних заходів: скорочення державних витрат, зокрема на соціальні потреби тощо. Незважаючи на хвилю про-тестів, уряд заявив, що країна за нинішнього рівня розвитку не в змозі витрачати 27% ВНП на соціальне забезпечення.

До 1995 р. внаслідок приватизації, що провадилася з 1990 p., в розпорядженні держави залишилось 50% промислових об'єктів. Уряд Д. Горна продовжував приватизацію в наступні роки. До рук приватних власників перейшов навіть енергетичний сектор, що викликало гостру критику з боку опозиції. Одначе