Реферат - Боги Єгипту
12

пам'ятниках. Ця була епоха зведення великих пірамід, епоха складання основних видів староєгипетського мистецтва, його стилістичних особливостей. Головною з них була строга система композиційних і іконографічних правил, що одержали назву "канону". У староєгипетському мистецтві канони не мінялися впродовж багатьох сторіч. Піраміди і храми споруджувалися як усипальні . У гробниці поміщали портретні статуї як нетлінних двійників покійних, притулків для їх безсмертних душ - "но". Усередині стіни гробниць рясно прикрашалися розписами і рельєфами, що прославляли власників і розповіли про їх подвиги в житті. Безсмертя було обіцяне тим душам, які Осиріс, верховний суддя, визнає за праведних. Ці душі повинні були повернутися в їх тілесну оболонку і пожвавити її новим життям, що не знає смерті. Душі ж грішних піддавалися вторинній смерті, за якою слідувало небуття. Вся ця доктрина про безсмертя душі ясно висловлена
в єгипетському похоронному требнике. Ця священна книга, яка повинна була знаходитися в кожній
труні, складалася з гімнів, молитов і різних похоронних обрядів. Розділ другий цієї книги вся присвячений життю, що починається після смерті, а глава сорок четверта ясно і безумовно говорить про те, що це нове життя

буде безсмертна. Цей-то принцип разом з санітарними заходами, обумовленими кліматичними вимогами країни, ввів звичай бальзамування тіла для збереження його від розкладання і псування, або ж для того, як говорить текст требника, "щоб душа могла знов з'єднатися з своїм тілом". На одному надгробному пам'ятнику у вигляді стовпа (стела) в Булакськом музеї померлий, з'явившися перед Верховним Суддею, говорить наступне, як свідчить напис: "Я прив'язаний до бога моєю любов'ю, я нагодував голодуючого, подав води спраглому, одягнув позбавленого одягу і поселив безпритульного". Ці слова, в яких виражено прагнення до вищої етичної досконалості, є на цьому пам'ятнику не випадковим одиничним явищем, говорить Маріетт, а
зустрічаються вельми часто на надгробних пам'ятниках, так що їх можна вважати звичною повсякденною молитвою. Бог Той зображався завжди в сценах суду над душами і зустрічається дуже часто на надгробних пам'ятниках. Він часто зображався з богинею Пахт, або Сехмет, богинею з левовою головою. Іноді, втім, вона зображалася з головою кішки, тому що Пахт, богиня правосуддя, стає злобним левом для грішників, для праведних же вона є такою ж
ласкавою, як кішка. Душу померлого представала перед суддями, помічниками далекого Осиріса; вони її допитували; потім на вагах зважувалося все добро
і зло, скоєне цією душею, і бог Той записував рішення, а Осиріс ухвалював вирок. Іноді покарання полягало у тому, що душа повинна
була утілитися в тіло якої-небудь нечистої тварини, наприклад в свиню, і священний човен відвозив цю душу вже до образі тварини на землю серед тих, що живуть. Потім для цієї душі разом з другою смертю наступало небуття, тому що, на думку єгиптян, безсмертя душі отримувалося або втрачалося людиною згідно з його життям і поведінкою на землі. Хоча Осиріс, Ісида і Гір - головні єгипетські боги, але Мемфіс і Фіви, що були довгий час столицями двох окремих царств, мали особливих богів, які потім змішалися і з'єдналися в єгипетській міфології. Пташок був головним богом Мемфіса; він звичайно зображався у вигляді мумії з поголеною головою. Він називався богом "з красивим лицем, богом, що додає нове життя або нові форми". Пташок є те божество, яке забезпечило бога Ра, що створив
Всесвіт, всіма елементами, з яких склався мир. Він часто зображається з символом неділі на голові - це скарабей, або гнойовий жук, - і зневажає ногами крокодила, символ мороку. Амон є вищим божеством Фів; греки ототожнювали його з Юпітером. Він головний діяч в природі і головна причина, що примушує природу вічно поновлюватися. Оскільки для Єгипту вищий прояв могутності цього бога полягав в розмноженні стад, те Амон гущавині всього зображався у вигляді барана, і ось чому у Фівах до храмів, присвячених цьому богу, вели доріжки, прикрашені по обох сторонах баранячими головами. Ця тварина була йому присвячено і - найчастіше приносилося йому в жертву. Коли Амон втілював цілющу теплоту сонця, він називався Амон-Ра. Його дружина - богиня Мут - називалася царицею неба і владичицею ночі, вона ж була матір'ю висхідного сонця. Звичний одяг Амона - коротка туніка, підперезана поясом, його головний убір - червона корона з двома великим чорним пір'ям. Богиня Мут завжди зображалася з подвійною короною (пшент)-- емблемою панування над Верхнім і Нижнім Єгиптом. Її відмітна ознака - яструб, символ материнства. Єгиптяни вважали, що все ястреби - самки, і тому вважали його символом материнства.
Нил є тільки видиме втілення Амона, якому Єгипет зобов'язаний своєю родючістю. Бог тоді називався Амоном-Нилом або Кнуфісом. На одному античному барельєфі в храмі Дендери Амон-Кнуфіс зображений з баранячою головою, прикрашеною пір'ям; він з розбещеними крилами і тримає в одній руці ключ Нила, а в іншій - парусне судно (мал. 10). Численні пам'ятники Єгипту зображають цього бога як повелителя Нила, регулюючого розлив його вод. На одному барельєфі в місті Філах зображений єгипетський фараон Птолемей III Евергет, приносячий жертву Амону-Кнуфісу (мал. 11). Цей бог, за звичаєм, забарвлений в блакитну фарбу, його бараняча голова ще прикрашена козлиними рогами, символом розмножувача, диском і сонячним промінням; він тримає в руці ключ Нила і жезл милостивих і добрих богів; за ним сидить його дружина, забарвлена в

---

Сторінки: 1 2 3 4 5