Розвиток Європейського союзу

План

а) передумови формування ЄС;

в) перший етап розвитку європейської інтеграції;

г) другий етап розвитку європейської інтеграції;

д) третій етап розвитку європейської інтеграції;

е) етапи будівництва економічного і валютного союзу.

1. Передумови та етапи формування Європейського союзу.

Інтернаціоналізація господарського життя у другій половині ХХ ст. стала провідною тенденцією розвитку сучасної світової економіки. Однією з головних особливостей цього процесу є утворення великих зон впливу найбільш розвинутих країн. Вони стають своєрідними інтеграційними угрупованнями, навколо яких об'єднуються інші держави, що забезпечує їм важливу роль у світовому господарстві й політиці.

Найбільш повно та чітко економічні інтеграційні процеси проявилися в Західній Європі, де в другій половині століття починає формуватися єдиний господарський простір цілого регіону, в межах якого поступово складаються загальні умови відтворення руху факторів виробництва та постають механізми його регулювання. Окрім таких об'єктивних чинників впливу на західноєвропейську інтеграцію, як розгортання НТР, посилення ролі ТНК, глобальна інтернаціоналізація виробництва й капіталу, вона підживлювалась ідеєю єдиної Європи.

Свій початок західноєвропейська інтеграція бере з 1951р., коли була підписана угода про Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), у яке увійшли шість держав - Франція, ФРН, Італія та країни Бенілюксу. Але це передісторія. Реально західноєвропейська інтеграція розвивається з 1957р., коли названі країни підписали угоди про створення Європейського співтовариства ("Спільного ринку") та Європейського співтовариства з атомної енергії, так званого Євроатому. До складу угруповання ввійшли країни з високим рівнем економічного розвитку. Це великою мірою визначило динамічні темпи їхнього економічного зростання протягом наступних 15 років.

У Римському договорі, згідно з яким було засновано Європейський спільний ринок, передбачалися ліквідація національних бар'єрів на шляху вільного руху товарів, робочої сили, капіталів і послуг, а також поступовий перехід до проведення єдиної політики в різних сферах економічного життя країн - учасниць (сільське господарство, науково - технічна діяльність, промисловість, транспорт, податки тощо). Перехід до єдиної торговельної політики мав забезпечити узгодження дій угруповання в зовнішньоекономічній сфері та перетворення його на суб'єкта системи міжнародних економічних відносин.

Створення основи співробітництва - митного союзу, за задумом авторів Римського договору, мало викликати перехід до більш високої стадії інтеграції - економічного союзу, а надалі - до політичного об'єднання федеративного типу. На першому етапі розвитку європейської інтеграції (кінець 50-х - середина 70-х років) основну увагу було приділено усуненню перешкод, що стояли на шляху формування "Спільного ринку". Цьому сприяли в цілому вигідна економічна кон'юнктура в західноєвропейських країнах, високі темпи розвитку господарських зв'язків між ними. Важливим було й те, що в Римському договорі містився чіткий погоджений графік ліквідації тарифних бар'єрів і кількісних обмежень у взаємній торгівлі країн - учасниць ЄС. Це надавало виконанню відповідних положень Римського договору певного автоматизму.

Тим самим полегшилося створення митного союзу. Мито у взаємній торгівлі країн - учасниць після поступового його зниження в період 1959 - 1968 рр. було в основному ліквідоване до 1 липня 1968р., а більшу частину кількісних обмежень скасовано вже в 1962 р. Одночасно національні митні тарифи країн - учасниць були замінені єдиним тарифом.

Другим важливим елементом "Спільного ринку", який сформувався в 60-х роках, була єдина сільськогосподарська політика. Її було розроблено і прийнято під тиском Франції, яка найбільше зацікавлена в розширенні збуту своїх сільськогосподарських товарів усередині ЄС. Протягом перехідного періоду були введені єдині ціни і правила регулювання ринків по всіх основних сільськогосподарських товарах, а також створений протекціоністський механізм торгівлі з третіми країнами. Політика "Спільного ринку" у сфері виробництва і збуту сільськогосподарської продукції також перетворилася на важливий зовнішньоекономічний важіль "шістки".

Перехід учасників угруповання до єдиної митно - тарифної та аграрної політики відіграв важливу роль у створенні в 70-х роках власних коштів та бюджету Співтовариства, які формуються в основному за рахунок надходжень від митних виплат і компенсаційних зборів, що стягуються при імпорті товарів з третіх країн.

Незважаючи на вжиті заходи, вільний рух товарів у межах "Спільного ринку" цілком забезпечено ще не було. Його стримували численні нетарифні перешкоди й відмінності в національному законодавстві та адміністративних правилах країн - учасниць.

Перед учасниками угруповання постали складні проблеми. Для підтримання досягнутого рівня інтеграції та її подальшого розвитку були потрібні розробка і проведення спільної політики у сферах промисловості, транспорту, енергетики, охорони навколишнього середовища, у розвитку відсталих районів тощо. Назрівала необхідність формування економічного союзу, надзвичайно важливим елементом якого була б єдина валютна політика. Ці напрями інтеграції лише пунктирно намічені Римським договором. Тому від усунення перешкод треба було перейти до визначення мети, змісту й засобів єдиної політики на кожному напрямі інтеграції, що передбачало вияв політичної волі країн - учасниць та їхню згоду на перетинання урядами суверенних прав наднаціональним органам ЄС.

Великий вплив на розвиток інтеграційних процесів справило розширення складу ЄС за рахунок приєднання Великої Британії, Даніії та Ірландії (1973 р.). Вступ до Співтовариства трьох нових членів і насамперед Великої Британії збільшив його вагу в світовій економіці та міжнародних економічних відносинах. Однак процес адаптації цих країн до інтеграційної системи, яка склалася, ще й досі далеко не завершений.

Другий етап становлення ЄС веде відлік із початку економічної кризи, яка охопила в середині 70-х років усі держави - члени Співтовариства. Відтак посилилася тенденція до дезінтеграції, що виявилася, зокрема, в їхніх сепаратистських діях щодо захисту