своїх економічних інтересів (запровадження обмежень імпорту з країн - учасниць, зміна курсів валют тощо). Валютний хаос 70-х років, доларова експансія США, "плавання" валют членів "Спільного ринку" не лише стали перепоною для реалізації планів не лише стали перепоною для реалізації планів створення економічного і валютного союзів, а й завдали шкоди підвалинам ЄС - митному союзові та єдиній сільськогосподарській політиці. У 70-ті роки - на початку 80-х років розрив у рівнях економічного розвитку між країнами ЄС збільшився. А зі вступом до угруповання порівняно відсталої Греції (1981 р.) це проявилося ще помітніше.
Глибинні причини кризових явищ у ЄС - незавершеність і половинчастість багатьох інтернаціональних заходів, нечітке розмежування національної та наднаціональної компетенції в економічній політиці. У 70-ті роки з усією гостротою виявилася "інституційна" криза ЄС, під сумнів біли поставлені здатність Співтовариства до подальшого розвитку та його економічна конкурентоспроможність щодо США та Японії.
Третій етап, який почався з другої половини 80-х років, характеризується подальшим розширенням складу Співтовариства. У 1986 р. до нього приєдналися Іспанія та Португалія, що, втім, загострило міждержавні диспропорції, які існували раніше. Ці країни відставали за рівнями промислового розвитку та доходу на душу населення (приблизно половина середнього по ЄС), а зайнятість населення у сільському господарстві була в них надто великою. Разом із тим цьому етапові притаманні нові імпульси в розвитку західноєвропейської інтеграції. Це пов'язано з прийняттям у 1987 р. Єдиного європейського акта (ЄЄА).
Документ ознаменував собою, можна сказати, стратегічний перелом у розвитку Співтовариства, маючи на меті створити умови для такої перебудови його господарського механізму, яка не тільки закріплювала би досягнутий рівень, а й відкривала нові можливості на перспективу. Найбільший крок у цьому напрямі - принципова домовленість про створення єдиного ринку 12 країн - членів Співтовариства до 1993р. Проте реалізація цього проекту, а також інших напрямів інтеграції стикається зі значними проблемами. І до сьогодні в країн - учасниць зберігаються досить суттєві відміни в митному законодавстві, адміністративних правилах, існуванні податкових бар'єрів, що перешкоджає вільному пересуванню товарів, послуг, капіталів та робочої сили. Помітні й валютні проблеми, усунення яких потребує формування валютного союзу.
Головним положенням Єдиного європейського акта була визначена мета створення єдиного економічного простору, в якому країни - учасниці складали б єдиний господарський організм. Прийняття ЄЄА підсилювало інтеграційні процеси в ЄС у галузі мікро- і макроекономіки, права й політики, науки, екології, регіонального розвитку, соціальних відносин. На початку 90-х років країни угруповання практично завершили створення основ єдиного ринку і наблизилися до формування валютного, економічного та політичного союзів.
Сучасний етап інтеграційного процесу є етапом існування Європейського Союзу, в межах якого виник єдиний економічний простір у відповідності з вимогами Маастрихтського договору (лютий 1992 р.). На даному етапі у Європейський Союз входять такі країни: Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Португалія, Іспанія, а також Австрійська республіка, Фінляндська Республіка, Королівство Швеція. У ЄС застосовуються 11 офіційних мов. В межах ЄС функціонує єдиний внутрішній ринок з вільним рухом усіх факторів виробництва. Створено єдиний Європейський банк з правами емісії єдиної валюти - євро - і, нарешті, - валютний та економічний союз.
Цим цілям слугують такі домовленості:
союзне громадянство надає свободу пересування на суверенному терені Європейського Союзу. Громадяни Союзу мають право брати участь за місцем проживання у місцевих та європейських виборах;
Європейський парламент отримує більше компетенції. У майбутньому розпорядження прийматимуться Радою та Парламентом. Парламент може відхиляти розпорядження з певних питань абсолютною більшістю. Прийняття в члени Комісії набуває чинності лише після затвердження Парламентом. Періоди виконання посадових обов'язків є однаковими для Парламенту та комісії;
спільна зовнішня політика та політика безпеки мають поступово розроблятися та втілюватися в життя;
співпраця у внутрішній політиці доповнюється у таких питаннях: надання притулку втікачам, прикордонний кордон, імміграційна політика, боротьба з наркотиками, міжнародною злочинністю, тероризмом.
Безумовно, ключовим напрямком нової стратегії європейської інтеграції є будівництво Економічного і валютного союзу. Воно розчленовано на три етапи. Перший етап почався ще до підписання Маастрихтського договору і закінчився 31 грудня 1993 року. У цей період була здійснена лібералізація прямування капіталів усередині ЄС, завершене формування єдиного внутрішнього ринку. Другий етап - із 1 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року - припускав заснування Європейського валютного інституту, розробку юридичної бази і процедур майбутньої Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком, підготування до введення єдиної валюти - євро. Третій етап почався з 1 січня 1999 року і протриває до 30 червня 2002 року. Цей час початку функціонування Європейського центрального банку, здійснення учасниками валютної системи єдиного валютної політики, введення європейської валюти спочатку в безготівкової, а потім у наявній формі.
В даний час на вищевідзначених напрямках удалося досягти таких результатів:
повного скасування мит у взаємній торгівлі
установлення єдиного зовнішнього митного тарифу
скасування кількісних обмежень у торгівлі один з одним і з переважною більшістю розвинутих країн (крім торгівлі деякими видами сільськогосподарської продукції)
вільне пересування людей товарів і капіталів через кордони
здійснення єдиного торгової політики, єдиної політики субсидованого і протекціонованого сільського господарства
створення єдиної що координується валютно-фінансової системи і загальної розрахункової одиниці (ЕКЮ) і планований остаточний перехід до єдиної грошової одиниці
уніфікація соціальних прав і гарантій для населення
створення єдиної патентної системи
2. Інституції Європейського Союзу та інтегрована система управління.
У відповідності з договорами, на основі яких створювалось та розбудовувалось Співтовариство, створено інституції, котрі реалізують її мету. До