організаторів, Жанна повинна була померти від руки правосуддя, як

офіційно осуджена єретичка і чаклунка, що намагалася за допомогою диявола

скрушити поставлену богом владу. Тільки така смерть могла розвінчати

її в очах сучасників. Тільки страта по вироку церковного суду

могла зганьбити її успіхи – і, перш за все коронацію Карла \/II, яку

загальна чутка приписувала юному «посланнику неба». І ще одне: страті винне

було передувати публічне зречення підсудної. Судили Жанну в Руане.

Її доставили туди під сильною охороною в кінці грудня.

12 стор.

Чому Жанна відреклася? Що примусило змиритися дівчину, яка

витримала багатомісячну нерівну боротьбу з своїми суддями? На це питання

відповіла сама Жанна: страх перед багаттям.

Дотепер її підтримували не тільки виняткова сила духу і

природний оптимізм юності, відкидаючий саму думку про можливість

близької смерті, її підтримувала також віра в свою щасливу долю. Цю

віру Жанна черпала з власного короткого, але багатого життєвого

досвіду. Її доля і насправді була незвичайною, в 17 років вона досягла

того. Про що мріяла. Здійснивши самі, здавалося б, нездійсненні плани. І

саме тому вона була упевнена, що бог, що вибрав її знаряддям, своєї

волі не допустить, щоб вона загинула, не завершивши того, для чого була

покликана. Вона твердо вірила в свій порятунок. Вірила до самого останнього

моменту.

Королівський суддя дає знак сержантам. Вони піднімають поміст,

стягують Жанну і підводять до судді. Він повинен оповістити свій вирок. Але

англійці так голосно виражають незадоволеність тривалою процедурою, що

суддя нехтує цією формальністю і зразу ж передає дівчину кату:

«Виконуйте свій борг»…

У чотири години після полудня багаття догоріло. Попіл і кістки кинули в

Сіну. Говорили, що серце Жанни вогонь не чіпав.

13 стор.

П'ять з половиною сторіч минуло з того дня, коли на площі

Старого Ринку в Руане була спалена Жанна д., Акр. Нею було тоді

дев'ятнадцять років.

Проходять сторіччя. Але кожне покоління знову і знову звертається до

такий простий і такої нескінченно складної історії дівчини з Домремі.

Звертається, щоб зрозуміти. Звертається, щоб залучитися до етичних

нескороминущим цінностям. Бо якщо історія – вчитель життя, то епопея Жанни

д., Акр – один з її великих уроків.

У простих людей була своя Жанна, близька і рідна, ними створена і

за них загибла.

Ця Жанна сміливо кидалася на ворога і брала вирішальні перемоги.

Вона брала фортеці і завойовувала міста.

Вона відмовлялася від почестей і нехтувала нагородами. Чиста і

безкорислива, вона віддано любила свою батьківщину і прагнула спорудити на

обмитою кров'ю землі білий прапор миру.

За мир і щастя бідняків вона віддала життя.

Саме такий Жанна залишилася в століттях.

І час не постарив її, не зменшило пекучого інтересу до її

чудовому життю і трагічній долі.

Через багато сторіч вона надихала пір'я письменника, кисть

живописця, різець скульптора. Чарівні творці думки, звуку, і образу

своїми творами у різний час віддавали їй дань захоплення і любові.

І мужні співвітчизники в найважчі і чорніші дні її

батьківщина була щаслива, назвати ім'ям Жанни, свої щасливі, назвати

ім'ям Жанни свої загони.

Вона жива і зараз.

І житиме вічно.

Бо Жанна – це втілення великого подвигу, а подвиг завжди

залишається безсмертним.

14 стор.

Зміст.

Введення………………………………………………………2-3.

Портрет і ім'я……………………………………………..4-5.

Домремі……………………………………………………..6.

Як виникла віра в Жанну-деву……………………………7-8.

Орлеан…………………………………………………………9-10.

Перша поразка Жанни………………………………….11.

Зречення…………………………………………………….12.

Висновок……………………………………………………13.

Список літератури: Жанна д., Акр А.Льовановській.

Жанна д., Арк В.І.Рейцес.