ВСТУП

Історія Римської імперії дуже складна і багатогранна. Неможливо відтворити її довгу низку сторіч, коли остаточний результат повитий таємницею. Країни, прилеглі до Римської імперії сторіччями зазнавали римського впливу і діяли за його наглядом. Особливого віху в історії Римської імперії посідає її зовнішня політика з країнами Центральної Європи.

Відносини римського і варварського світу почали складатися ще в період Республіки, коли завойовані римлянами землі і народи, в якості римських провінцій і народів ввійшли в сферу впливу Риму. Форми політичного і військового впливу на варварський світ були виражені вже під час Республіки. Однак певні корективи в політиці Риму мали стати системою існування варварських держав за лімесом. Займаючи проміжне становище між римськими областями, що прилягали до Дунаю і Рейну, племенами більш далекими, варварська держава являла собою своєрідну буферну зону, що відділяла один світ від іншого. Варварське суспільство не підтримувало римську владу і зберігало власне державне управління, свої форми життя і своє право, однак у випадку негативної політики щодо Риму вони піддавалися військовому тиску. Це дало можливість оцінити їх в літературі як підданих імперії, хоч вони знаходились за її межами. В збережені такої системи був зацікавлений і сам варварський світ, бо це забезпечувало рівність у варварському середовищі. Римський уряд в певних рамках гарантував їм свободу дій, а це давало їм безпеку володінь.

Актуальність теми: особлива актуальність теми полягає в тому, що свої перші контакти і зв’язки кельтські і германські племена та римляни почали зав’язувати саме на території Північного Причорномор’я (сучасні землі України), де ці народи компактно проживали на протязі кількох десятиліть, залишивши досить помітні сліди свого перебування. Безперечно, написання такого типу роботи актуальне і з тих міркувань, що іде у форватері вітчизняної державної історичної концепції, а саме відображення історичного минулого окремих регіонів нашої Батьківщини, подальше узагальнення цих результатів із викристалізацією цілісної картини історичного процесу в Україні.

Об’єктом вивчення є комплекс геостратегічних, політикотактичних, етнічних та економічних причин і передумов, які сприяли налагодженню тісних взаємовідносин між варварськими племенами і Римською державою.

Предметом дослідження виступає безпосередньо специфіка, особливості, характер взаємовідносин Римської республіки з кельтами, римсько германських стосунків, римсько-готських, римсько-фракійських і сарматських стосунків, основні етапи їх еволюції, тісні процеси взаємовпливів одного народу на інший і навпаки (у різних сферах життєдіяльності).

Хронологічні рамки охоплюють період IV ст. до н.е. – V ст. н.е. Верхня межа – утворення Римської Республіки. Нижня межа – 475р. н.е. – падіння Західної Римської Імперії.

Мета роботи полягає в конструктивному, і головне, об’єктивному підході до поетапного висвітлення взаємин племен Центральної Європи з Римом із змалюванням як вузлових, концептуальних моментів, так і суттєвих деталей.

Завдання даної роботи полягає у наступному:

показати відносини Римської імперії з країнами Центральної Європи;

визначити темпи розвитку як Римської імперії, так і країн Центральної Європи;

виявити всі фактори, що сприяли цим стосункам;

показати наслідки цих відносин.

Здійснюючи аналіз джерельної та історіографічної бази, слід наголосити, що серед документальних повідомлень варто відзначити праці К.Тацита [3], О.Марцеліна [2], та Абрамової С.В. [1], які в тій чи іншій мірі непогано відобразили деякі вузлові моменти взаємовідносин Римської республіки з кельтами, римсько-готських, римсько-фракійських і сарматських, римсько-германських, зв’язків на різних етапах їх еволюції. Зокрема вчені охарактеризували специфіку їх зародження у першій половині ІІІ ст., дали детальний опис причин і передумов загострення даних відносин і мирного розв’язання цієї проблеми в першій третині IV ст. (в часи правління Діаклетіана і Констянтина).

Однак, дані джерела, що природно не могли повноцінно висвітлити нашої проблематики, а тому ми були вимушені вдаватися до цитат таких стародавніх мислителів, як готський історик Йордан (VI ст.) та візантійський – Прокопій Кесарійський (VII ст.), що наводились в інших виданнях сучасних дослідників [8, 11, 13, 22, 26, 37, 45].

Природно, що даною тематикою займалися різного роду науковці, починаючи ще з ХІХ ст. Одним з перших в Україні це зробив М.Грушевський [8] у першому томі своєї “Історії України-Руси”. Він, вивчаючи готсько-римьскі відносини в контексті змалювання стародавньої історії українських земель Північного Причорномор’я, прийшов до думки, що зародження цих стосунків відбулося під тиском на варварів римської культури місцевих міст-полісів, що в подальшому розвивало загарбницький апетит готів по відношенню до них і спровокувало цілу низку походів в Мезію, Фракію на Балкани.

Не погано вивчали специфіку зародження і подальшого розвитку соціально-економічних і політичних відносин даних двох народів у ІІІ ст. О.Ременніков [55, 56], В.І.Кадєєв [43] і Ю.Колосовська[46]. Науковці прийшли до думки про те, що зіткнення обох культур в північно-східному регіоні Римської імперії носило об’єктивний характер, було викликано особливостями Великого переселення народів та кризовими явищами в системі управління Римською державою. Дане зіткнення можна було спрогнозувати, однак відвернути його ніяк. Особливості римсько-готських контактів на цьому етапі полягали в постійній боротьбі за сфери впливу на Дунаї.

У контексті висвітлення біографії діячів імператорського Риму, не погано нашу проблему висвітлила О.Федорова [63], яка акцентувала свою увагу на взаєминах з готами таких людей як Максимін, Фракієць, Клавдій Готський, Діоклетіон, Констянтин та ін.

В ході висвітлення історії окремих країн досліджуваних питань торкнулись Н.Яковенко [27], Н.Дейвіс [9]. Природно, що всі дослідники акцентували свою увагу на висвітленні виключно тих моментів, які співпадали з подіями римсько-варварських взаємин, що розвивались на тих чи ін. землях Європи. Однак, вони не намагались в деталях передати особливості цих стосунків, що, природно,