Великого значення набули культи Зевса, Афіни, Артеміди, Афродіти, Гермеса. [10. С. 386]

У середині ІІ ст. до н.е держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється постанням рабів під проводом Савмака (107р. до н.е.) [8. С. 131]

Так званий грецький період можна поділити на кілька етапів. Перший із них охоплює кінець VІІ та практично в VІст. до н.е. В історії Древньої Греції він має назву архаїчного. В цей час практично завершується становлення античних центрів, переважно кочовими, були на той час досить спокійними. Міста цього часу не зовсім були схожі на звичайні грецькі міста. Житлові квартали складалися переважно зі землянкових та напівземлянкових будинків: переселенці ще не мали розвинутої бази для розгортання кам’яного будівництва. У цій галузі греки запозичили досвід населення Піденно-Східної Європи. [5. С. 29]

Із Vст. до н.е. починається класичний етап історії античних міст. Він триває приблизно до 30-х років ІVст до н.е, і є часом їхнього найбільшого розквіту. У цей же час елінський світ переживає період небаченого розвою грецької культури: створюється багато величних пам’яток архітектури і мистецтва, розвиваються наука, література, які залишилися назавжди в скарбниці людських цінностей.

Північно причорноморські центри розвивались скромніше, але й вони не стояли осторонь цього процесу. У цей час дуже активізується різногалузева економіка полісів. Сільське господарство, ремесла, внутрішня та зовнішня торгівля, культура населення, наука, література, мистецтво, зростає значення цих центрів у грецькому світі.

Дуже активно розвиваються торговельні стосунки з усім античним світом. Формується й внутрішньопонтійський ринок: дедалі міцнішими стають зв’язки з південним узбережжям Чорного моря. Античними містами Криму [7. С. 52]

Найбільший розквіт античних полісів Північного Причорномор’я припадає на наступний етап – елліністичний, що охоплює час від останньої третини ІVст. до н.е. до середини Іст. до н.е. У грецькому світі цей етап пов’язаний з діяльністю Олександра Македонського та виникненням змішаної греко-варварської культурної традиції в результаті його походів на Схід. Однак це тільки одна зі сторін цього історичного етапу. Важливою характеристикою є активний розвиток різногалузевої економіки, міжнародних зв’язків тощо. Значне піднесення в господарстві на культурі в першій половині еллінізму згодом змінюється занепадом. У цей час почалися активні пересування в Степу кочових племен, зокрема сарматів, що првело до дестабілізації в регіоні. Скрутна ситуація ще посилилася через погіршення клімату: в цей час починається перехід до посушливого періоду, пік якого припадає на ІІ ст.. до н.е. Криза цього часу охопила практично весь античний світ: не тільки Північне, а й Західне Причорномор’я, а також власне Грецію. [5. С. 31]

Другий період

(середина Іст. до н.е. – сімдесяті роки ІVст.)

Цей період в Істрії північно причорноморських держав пов’язаний із певною залежність їх життя від Риму, з проникненням у Північне Причорномор’я впливів провінційно-римської культурної традиції. Але це явище не набуло значного розвитку: майже у всіх античних центарх регіону і далі переважав еллінський спосіб життя з тими чи іншими відмінностями в різних полісах. [5. С. 33]

Тіра. Новий великий період в історії Тіри починається від рубежу ер, коли там на залишках міста елліністичних часів відновлюється життя. Як і в попередньому, в цьому періоді такожвирізнаюяться певні етапи: початкова стабілізація економіки та поступове входження Тіри в сферу інтересів Риму (межа ер 56-57рр.); Тіра в складі провінції Нижня Мезія (56-57рр. середина ІІІ ст..); Тіра на заключному етапі (середина ІІІ – ІVст.). [7. С. 94]

З погляду культури цей період позначений варваризацією населення, на що вказує зокрема, кількісне зростання гетської кераміки в культурних шарах міста. [9. С. 26]

У ІІ ст. н.е. в міру було введено війський гарнізон. [5. С. 54]

Навколо Тіри в ці часи знову виникають сільські поселення але їх кількість незначна – всього відомо близько десятка поселень. Значний розвиток мала торгівля. Найвищий розквіт торгівлі Тіри припадає на ІІ – середину ІІІст. Цьому сприяла римська політика, зокрема надання тірітам римськими імператорами права безмитного ввезення товарів. [9. С.26]

Культура населення Тіри в перші сторіччя н.е. зазнає суттєвих змін. Це стосується різних галузей і, зокрема, релігійних уявлень. Великою мірою змінюється пантеон, про що довідуємося головним чином із нумізматичних даних: на жаль жодної культової монументальної споруди в Тірі поки що не знайдено. [10. С. 382]

Після подій 50-70- х років ІІІст. (виведення римського гарнізону та нашестя варварів) Тіра вступає в останню фазу свого існування. Життя в місті відновлюється у 80-ті роки ІІІ ст.. й триває в ІVст. На залишках фортечних споруд виникають невеликі житлові будинки. [5. С. 60]

Ольвія Понтійська. Уже наприкінці І ст. до н.е. розпочинається поступове відродження Ольвії та поселень її сільської округи, що стає початком довгого періоду, який загалом проходив під знаком римських впливів. У цей час територія городища скоротилася майже втроє, його забудова була скупченою й загалом бідною. [15. С. 29]

У І ст.. Ольвія була втягнена у сферу римських інтересів у Північному Причорномор’ї у зв’язку із походом Плавтія Сільвина. Однак уже наприкінці Іст. зовнішньополітична ситуація стає неспокійною з боку варварів. [5. С. 162]

Після нападу тавросківфів і перемоги на ними в Ольвії розміщується римська залога з воїнів І-го Італійського, V-го Македонського на ХІ-го Клавдієвого легіонів. Місто вступає у фазу максимального економічного розквіту.

Відновлюється життя в сільській окрузі. На городищах розгортається не тільки цивільне, а й фортифікаційне будівництво.