Основою добробуту ольвіополітів, як і раніше, залишалося сільське господарство, зокрема хліборобство, яке судячи з наявності в Ольвії великих зерносховищ. Мало товарний характер. [9. С. 33]

В основі культурних традицій населення, як і раніше, залишилися елінські звичаї. Це простежується насамперед у матеріальній культурі, зокрема в побуті та будівництві.

Для духовної культури ольвіополітів та їхніх релігійних уявлень типовим було збереження традицій минулих часів. Проте спотурігаються і нові тенденцій. У релігійній сфері посилюються культи Мітри, фракійського героя-вершника, Сераніса та Ісіди. З’являється культ римських імператорів. [5. С. 172]

Законодавча влада належала Народним зборам та Раді, які затверджували всі постанови; виконавча влада здійснювалася магістратурами, здебільшого колегіальними. Головною була колегія архонтів, яка складалася з п’яти чоловік. Крім того вдома колегія стратегів з шести чоловік. Діяли також магістратури агрономів, скарбничих ат ін. [17. С. 100]

У другій половині ІІ по початку ІІІ ст.. й особливо за часів перебування Ольвії в складі Нижньої Мезії зовнішня ситуація стабілізувалася що сприяло розквіту економіки. Але вже з другого десятиріччя ІІІ ст.. в Північно-Західному Причорномор’ї починаються поступові зміни викликані, зокрема масовими вторгненнями варварів. Одне з них – нашестя в 214 р. карпів – зачепило навіть Тіру. Трохи згодом активізуються готи та союзні з ними племена під узагальненою назвою скіфів, або сарматів. У 30-ті роки ІІІст. під час першого походу північнопричорноморсьих племен проти Риму Була зруйнована й Ольвія.

Херсонес Таврійський. Новий період в історії Херсонеса, який низають римським, починається в середині Іст. до н.е., коли громадянська община звільнившись від боспорської залежності, потрапляє в орбіту політики Римської імперії і вступає в безпосередні контакти з її провінційною адміністрацією. Завершується він середині – третій чверті ІІІст., колив все Північне Причорномор’ястало ареною пересування варварських народів. [5. С. 209]

У ІІст. Херсонесі стояли війська V-го Македонського легіону, який дислокувався на території провінції Нижня Мезія. Згодом його вивели і ввели І-й Італійський легіон та підпорядковані йому в допоміжному плані війська. Крім сухопутних військ, у Херсонесі розміщувалася основна база риських військових кораблів, причому поряд із моряками, які патрулювали біля берегів Тавріки, тут жили й солдати морської піхоти. [21. с. 122]

Державний лад Херсонеса, як і попередній період, за своєю формою був демократичним. Органи міського самоврядування поділялися на законодавчі та виконавчі. До перших належали народні збори та Рада, а до других – колегії магістратів. Епіграфічними пам’ятками тут зафіксовано колегії архонтів – вищих державних посадових осіб, номофілаків, які наглядали за виконання законів, агораномів – наглядачів за ринками. Крім того, в Херсонесі були продик, який виконував поки що нез’ясовані функції, діойкети, що здійснювали нагляд за міською скорбищею, та гімнасіархи – вихователі юнацтва. [22. С.45]

Входження Херсонеса в орбіту римської політики позитивно позначилося й на його економіці. У другій половині ІІ-ІІІст., як порівняти з Іс. до н.е. – першою половиною ІІс. в місті спостерігається економічне піднесення. [9. с. 45]

У перші століття н.е. Херсонес залишався найбільшим античним культурним центром Західної Тавріки. Значного розвитку набула архітектура.

Поряд із традиційними грецькими культами, модифікаційними під впливом світоглядних змін, у Херсонес проникаються нові релігійні течії, які були поширені на території Римської імперії. Із воїнами й моряками римського гарнізону в Херсонесі та в його околицях пов’язані пам’ятки з присвятами Юпітеру Кращому Найбільшому, Геркулесу, Зевсу Діб Дібіранському, Геліосу, Немесіді, Вулкану та Франкійським божествам.

Як і в інших державах Північного Причорномор’я, з середини другої половини ІІІст. в історії Херсонеса починається новий період. Він тісно пов’язаний із соціальною та політичною кризою Римської імперії, з варварськими навалами, що увійшли в історію як “готські” або “скіфські” війни. Масові пересування варварських племен призвели до значних етнокультурних змін та трансформації взаємовідносин античних центрів з Римською імперією. [22. с. 47]

У ІІІст. з Херсонеса було виведено воєнний гарнізон.

Протягом ІІ-ІІІст. у Херсонесі відулися певні зміни в ідеології, а в ІVст. поряд з прихильниками східних культів з’являються перші християни. [7. с. 156]

Після пережитої гунської навали Херсонес, з першої половини VІст. значним соціально-економінчи та політичним центром, до якого тяжіло переважно сільськогосподарське населення Тавріки. В Історії міста починається нова, середньовічна епоха. Для неї характерні кардинальні зміни в політичному, соціально-економічному та культурному розвитку, що відрізняють її від пізньоантичного періоду. Але саме в цей час склалися ті передумови, які в подальшому дозволили Херсонесу протягом ще майже тисячі років розвиватися в нових історичних умовах. [5. с. 245]

Боспорська держава.

У 47р. Боспор попав у сферу політики Риму. Вплив Риму позначився на державному устрої Боспорської держави. Хоча вона за характером влади залишалася монархією східноеілістичного типу, однак проімператорська політична орієнтація боспорських царів внесла часало римських рис. Більшість дослідників вважає, що не Рим допомагав Боспору, а Боспор сплачував йому данину, постачав продовольство і посилав свої війська до римської армії. [5. с. 323]

Водночас значно обмеженішими стали права громадян міст. Понтікае в другій чверті Іст. назавжди припинив самостійне карбування монет. [19. с. 63]

Головним в історичному житті Боспору цього часу було те, що починаючи з Іст. н.е., він знову вступив у смугу другого свого економічного піднесення. Економічне піднесення Боспору зв’язану з поповненням в широкхи масштабах експорту боспорського хліба і сировини. Споживачами його тепер стають як розквартировані на узбережжях Понту римські гарнізони, так і малоазійські міста, зв’язки з якими цілком поновлюються. Одночасно на Боспорі дістає широкий розвиток рибний промисел, місцеве виноробство і інші