Тісні контакти з Римом і східними царствами позначились на розвитку архітектури і монументальної скульптури.

У релігійному житті продовжував розвиватися політеїзм, який мав дві специфічні риси – незначне розширення власне грецьких культів і синхронне руйнування окремих функцій багатьох божеств через сенкритизацію та універсалізацію. [5. с. 339]

ІІІ – ІVст. стали переломними в історії не лише Боспорського царства, а й усього античного світу. Загальна економічна і політична криза охопила величезні райони внаслідок глобального нашестя готів і гуннів, які об’єднали різні етнічні групи і вели тривалі війни з римлянами, нападали й спустошували припонтійські міста. У 30-ті роки ІІІст. вони повністю розгромили Горгіппію – одне з найбільших і найбагатших боспорських міст. [5. с. 327]

Вторгнення кочових орд гуннів із центральноазіатських рівнин у 70-ті роки ІVст. завдало значного удару і по Боспору. [9. с. 58.]

Отже, нашестя гунів близько70-х років ІVст. не знищило дощенту Боспорське царство. Гунни, як раніше сармати, готи, інші кочовики не зруйнували найважливіше його ядро – столицю Пантікапей.

Проте їхні періодичні напади спричинили поступовий занепад, деяку відособленість Боспору від значних культурних і торговельнийх центрів пізньоантичного світу. [8. с. 172]

Другий період можна поділити на три основні етапи.

На першому етапі – від середини Іст., до середини ІІст. – римляни поступово, але не без конфліктів, закріплюються на цій території . [5. с. 33]

Другий етап римського часу – від середини ІІ по третю чверть ІІІст., коли римські війська виведено з Північного Причорномор’я – був найбільш стабільним для античних держав регіону. Стала присутність римських військ сприяла цьому.

Кінцевий етап життя античних держав у Північному Причорномаор’ї мав свої особливості в різних районах. Ольвія не змогла пережити гунської навали, життя тут поступово згасало, і на її руїнах більше не виникає ніяких поселень. Аналогічна картина в кінці античної епохи спостерігається в Тірі. [5. с. 34]

В культурному плані римські випливи мали поверхневий характер. Новою рисою в архітектурі стала терм, однак вони ні за своїми розмірами, ні за декором не були схожі на терми Римської імперії. У побуті римські впливи виявилися головним чином у житті заможних громадян: у декорі будинків, у використанні римських імен, латині, народного посуду тощо. [5. c. 35]

ІІІ розділ: Історичне значення грецької античної колонізації Північного Причорномор’я

Роль на значення античних держав і античної культури в історії Європи важко переоцінити. Їхні досягнення лягли в основу багатьох сфер сучасного життя. Насамперед це мистецтво, філософія, історія, математика, поезія, театр, юриспруденція. Навряд чи буде перебільшенням твердження, що майже немає такої галузі людських діянь, яка б не мала свого зародження ще за античних часів. [5. с. 343]

Це повною мірою стосується і давньої історії України.

По-перше, у ході колонізації на місцевий грунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-третє, вчинення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор’я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенням досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров’я, Побужжя ат Подніпров’я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам київської Русі та спадкоємниці грецької культури, колишньої елінської колонії – Візантії. [13. с. 27]

А таму слід наголосити, що значення античних держав Північного Причорномор’я в історії давнього населення, яке лежало на теренах сучаної України, не вичерпується лише їх взаєминами з навколишніми племенами, котрі жили в той час. Тисячолітня епоха існування античної цивілізації в Північному Причорномор’ї глибоко відбилася на житті на культурі наступних поколінь населення Південно-Східної Європи, зокрема в орнаменті, можливо навіть у планування деяких типів жител на зразок карпатської гражди [5. с. 343].

У науковому плані період античності на нашій території не лише має велике значення для вивчення археологами античних міст, взаємозв’язків грецького та місцевого населення, а й, по суті, починає писемну історію України. Завдяки стародавнім грекам до нас дійшли описи тогочасної природи та географії півдня України, звичаїв, господарства, культури місцевих племен тощо. [10. с. 391]

Висновок

Грецька колонізація північного узбережжя Чорного моря – Понту Евкінського – не була випадковим явищем. З давніх-давен грецьких мореплавців приваблювали безмежні степи, заселені кочовиками, з якими можна було вести торгівлю, родючі землі вздовж узбережжя, багаті на рибу великі річки Північного Причорномор’я. Внаслідок цього середземноморські греки мали значні відомості про природу та клімат узбережжя Чорного моря. Про це дізнаємося з низки стародавніх міфів, події в яки розгорталися на тлі причорноморських регіонів і з подорожніх описів. Згодом із розвитком в Середземномор’ї античного суспільства, контакти двох регіонів посилюються. І нарешті відбувається масове переселення греків у Північне Причорномор’я.

Велика Грецька колонізація, яка розпочалася у VІІІ ст. до н.е. і тривала до ІVст. до н.е., включно була не різних місцях і у різних хронологічних етапах обумовлена різними причинами: війнами, внутрішніми політичними поразками певних груп населення, пошуком ринків збуту виробів розвинутого грецького ремісництва а також джерел отримання сировини, зокрема металів: заліза, міді, олова, свинцю, золота, срібла тощо. Проте найголовніша причина масової колонізації VІ ст. до н.е. полягала в стрімкому зростанні кількості населення,