відношення робітничого руху Великобританії до подій в Північній Ірландії (70-х початку 80-х рр. ХІХст.). Адже національний рух в Ірландії завжди складали невід’ємну частину революційного процесу у Великобританії, оскільки їх вимоги – боротьба проти поміщицького землеволодіння, за визволення від колоніального гніту, - постійно відповідали головним вимогам суспільного прогресу у відповідний історичний період.
Проте, дана стаття М. Е. Орлова не досить об’єктивно висвітлює взаємини ірландців з англійцями, вважаючи, що всі проблеми створюють правлячі кола Великобританії.
Сучасний етап ознаменований важливими змінами в британській історіографії робітничого руху [2. 55]. Своєрідною “точкою відліку” нового періоду її розвитку переважно вважають монографію Е. П. Томпсона “Формирование английского рабочего класса”, яка побачила світ в 1963р. Гострі розмежування в британській історіографії виявились в трактуванні першого великого етапу робітничого руху Великобританії – кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття.
У монографії Л. Е. Кертмана “Географія, історія і культура Англії” зроблена спроба систематичного викладання географії, історії і культури Англії з найдавніших часів до 1980-х рр.. Деякі загальні принципи побудови книги коротко можуть бути охарактеризовані наступним чином: автор намагався розглядати громадянську історію Англії в органічному зв’язку з розвитком економіки і національної культури.
Економічне, соціальне, політичне і духовне життя сьогоднішньої Великобританії тісними зв’язками пов’язане зі всією історією країни, включаючи і найбільш ранній період становлення англосаксонського суспільства [2. 27, 2. 28].
Вагомий внесок в розвиток історіографічного дослідження зробив видатний радянський вчений М. А. Єрофеєв, який написав ряд наукових праць по даній проблематиці. Найбільш відомі серед них є: “Английский колониализм и стереотипы Ирландца в ХІХ веке”, “Великий голод” 1846-1848 годов в Ирландии”, “Очерки по истории Англии 1815-1917 гг.”, “Американо-канадский центр по изучению истории Великобритании”, в яких він висуває свою точку зору щодо проблеми національної боротьби ірландського народу проти гнобительської політики англійського уряду [2.17, 2.18, 2.21, 2.19].
В статті “Американо-канадский центр по имзучению истории Великобритании”, автор розповідає про вивчення історії Великобританії у таких країнах як США і Кнада, вважаючи що цьому сприяло ряд причин, а саме тому, що багато жителів США і Канади виводять з Англії батьківщину своїх предків. Адже дослідженням англійської історії в США і Канаді займалися і займаються багато вчених, а в деяких, найбільш знаменитих і багатих університетах над цією тематикою працюють навіть групи дослідників [2. 17]
Однією із найвідоміших книг Єрофеєва Н. А. є “Очерки по истории Англии 1815-1917гг.”, в якій автор охоплює досить великий період англійської історії, адже саме в цей час відбуваються переломні події, які вплинули на подальший економічний і соціальний розвиток країни. Автор також розкриває і зовнішню політику, яка спрямовувалася на побудову великої колоніальної імперії та боротьби за світову гегемонію [2. 21].
Проте, дана праця містить ряд недоліків, адже автор занадто сильно критикує внутрішню політику англійського уряду по відношенню до робітничого класу та будь-яких соціальних протестів, особливо тих, які виникали в Ірландії. І тому деякі твердження автора суперечливі, найбільш це стосується пояснення промислового перевороту і перетворення Анлії в “майстерню світу”.
В статті С. И. Кангуна “Социальные аспекты движения фениев в Ирландии” [2. 25] розкривається вплив соціального фактору, соціального становища населення Ірландії та їх боротьбу проти програми ірландської організації феніїв, які важливу увагу приділяли аграрному питанню і розуміли про всю важливість його вирішення для Ірландії.
В останні три десятиліття російське англознавство значно розширило і поглибило масштаби своїх досліджень у вивченні англійської політичної історії. Предметом дослідження російських істориків в більшості являється формування колоніальної ідеології і її вплив на різні етапи англійського суспільства. І надалі зберігає актуальність праця М. А. Ерофеєва “Английский колониализм в середине ХІХ века”, яка присвячена аналізу основних рис колоніальної ідеології, яку він розглядає в тісному зв’язку з питанням національно-визвольної боротьби ірландського народу. Поряд з цим фундаментальним дослідженням проблеми колоніальної ідеології і її впливу на різні етапи англійського суспільства і політичні партії, прослідковуються також в працях і статтях 70-90-х рр. таких істориків, як С. А. Богомазов, В. В. Грудздинский, Н. В. Дронова, О. І. Жигаліна, І. П. Субботіна.
Ще одним знаменитим англознавцем радянської школи був Л. Ф. Туполєв, який написав ряд відомих праць, серед яких можна відзначити – “Газета “Лейборуолд” и ее роль в ирландском рабочем движении” та “Джеймс Конноли и обазование ирландской социалистической республиканской партии”. В даних статтях автор розкриває світогляд Джеймса Коннолі, етапи його формування, особливо тоді, коли він працював у Шотландській соціалістичній федерації. Ця організація була заснована в 1884 році, а сам Коннолі в неї вступив 1889р. і став провідним її діячем [2.61, 2.62].
На даний час проблемою англо-ірландських відносин займається російський дослідник М. В. Тихонов. У 2004 році він написав монографію “Джон Брайт и проблема самоуправления Ирландии”, в якій він розкрив всю суть соціально-політичної боротьби ірландців за свої права у другій половині ХІХ століття [2. 56].
Джон Брайт (1811-1889) був політиком високого рангу. Разом з Р. Кобденом він очолював так звану “манчестерську партію” яка ввійшла з вігами і пілітами в ліберальну партію в 1859 році, в якості її лівого крила. І так, в середник ХІХ століття англо-ірландська унія стала тріщати по швам. Ірландський народ все рішуче вимагав незалежності. Це прекрасно розуміла передова британська спільнота. Автор намагався коротко висвітлити ситуацію, яка склалася в другій половині ХІХ століття – це боротьба ірландських політиків за гомруль (самоуправління), розповідає про основні концепції, які
