виникли в колах британського уряду по розв’язанню ірландської проблеми, а також охарактеризував дві виборчі парламентські реформи, які були проведені 1867 та 1884 роках, розкривши при цьому зміни, що відбулися в розстановці політичних сил в парламенті перед цими виборами. Отже, праця М. В. Тихонова написана з використанням широкої джерельної бази, аналізі історіографічної літератури попередників дослідника і тому користується великою популярністю.
Досить цікавою є стаття Б. Т. Кабанова “Проблемы новой и новейшей истории на страницах журнала “JOURNAL OF BRITISH STUDIES” [2.24]. На сторінках цього журналу розглядається історія ліберальної партії: Так, М. Теммел (Сіетельський університет) вияснює причини відставки У. Гладстнона з посади лідера ліберальної партії в 1874-1875рр. Автор виділяє, що саме розбіжності в політичних поглядах Гладстона і більшості членів партії по питанням освіти і церкви відіграло головну роль в його відставці. Кабанов намагався систематизувати всі статті даного журналу у своїй монографії, при цьому перевіряючи їх правдивість.
З появою нової книги доктора, професора Ліем де Пеа “Расколотый Ольстер” історія збагатилась новим цінним дослідженням. Перед нами багатопланове видання, автор якого поставив ціль показати розглянуту ним ірландську проблему у взаємозв’язку з колоніальною імперіалістичною політикою Великобританії. Автор вперше використовує документи із архіві зовнішньої політики Великобританії [2.42].
Цінною якістю праці є широке використання невідомої до цього ірландсько мовної літератури і опублікованих історичних джерел. Книга складається із вступу – де він розповідає як зародилася ольстерська проблема і був закладений її фундамент та трьох частин. На протязі всієї книги Ліем де Пеа аналізує проблеми відносин Ірландії з Англією напередодні революції 1921 року. Автор переконливо обґрунтовує багатовекторність вирішення ірландського питання, виходячи із взаємовідносин народів. Значне місце в монографії виділено аналізу економічної політики Великобританії по відношення до ірландців. В цілому слід відзначити, що книга Ліем де Пеа «Расколотый Ольстер» являється вкладом в дослідження історії Ірландії. Читач дістав можливість вперше ознайомитися з багатьма раніше невідомими матеріалами і поглядами істориків, політиків.
Ще однією досить відомою і актуальною на цей час є монографія Ш. Гарланда “Трудная задача достижения единства, мира и свободы в Северной Ирландии” [2.12]. Монографія написана гарною літературною мовою, вдало вибрана назва теми роботи. Автор розповідає в даній монографії про витоки конфлікту в Північній Ірландії та методи, які використовувала влада для його придушення. Саме ці методи і стали головною причиною неможливості остаточного врегулювання цього питання, та досягнення миру на острові.
Праця англійського дослідника Гелла Т. Н. «Либерализм и «новый империализм» в Великобритании в 80-90-х годах ХІХ века» дістала визнання не лише на батьківщині, але і в світовій історіографії. Особливо увага приділена в роботі аналізу ліберальної течії і пов’язаної з нею політики «нового імперіалізму». Безумовно, політику і практику ліберальних торі в 80-90-хрр. ХІХ століття слід розглядати в загальному руслі розвитку європейського лібералізму і визначити їх місце в цьому процесі. Необхідно також відмітити, що боротьба торі і вігів відбувалася на фоні загального загострення політичної ситуації у Великобританії, виступів населення за розширення громадянських прав, за парламентську реформу. В русі за парламентську реформу в другій половині ХІХ століття (1867, 1884, 1888рр.) знайшли відображення процеси боротьби у широких прошарків англійського суспільства за демократичні права [2.13].
Що стосується «ірландського аспекту» теми, то він потребує дальшої розробки. Боротьба ірландців за рівні права католиків з протестантами являлася каталізатором події, які відбувалися в самій Англії.
Характерною рисою англійської історіографії був зростаючий інтерес до історії колоній і колоніальної політики, особливо це стосувалося її «внутрішньої колонії». Англійська історіографія намагалась пояснити правильність цієї політики. Для пропаганди цих цілей був створений Королівський імперський інститут, а потім і Ліга імперської федерації, яка виступала за встановлення більш тісних економічних і політичних зв’язків між Англією і окремими частинами імперії. Яскраве цьому підтвердження монографія Котова С. А. “Английский политический строй на рубежи XIX-XXвв. в освящении русской либерально-буржуазной публицистики” [2.36], Крилова Л. С., Осінова Т. М. “Ирландцы против британских колонизаторов” [2.38].
Для сучасного етапу англійської історіографії характерний перехід на помірковано-ліберальні тенденції. Історики все рідше почали захищати і виправдовувати минуле англійського капіталізму, більшість з них почали помірковано і обережно його критикувати.
Проблемою дослідження історії Ірландії займався відомий російський дослідник Е. Ю. Поляков. Серед найбільш відомих і популярних його праць можна назвати: «Северная Ирландия: истоки конфликта» [2.50], «Становление демократии в Ирландии: борьба двух тенденций. Демократия в Западной Европе в XIXв.» [2.51]. В першій своїй статті автор досліджує витоки протистояння ірландців і англійців, а також проблема Ольстерської кризи. В другій статті Поляков розкриває етапи встановлення демократії в Ірландії, при цьому відзначає, що цей процес відбувався досить нестабільно.
Серед сучасних спеціалісті, які займаються вивченням цієї проблематики дослідження можна відзначити: О. Шахназарова, С. Черницького, В. Трухановського, М. Сиротинську та інших.
Отже, історіографія проблеми дослідження перебуває на початковому етапі, оскільки праць, які б характеризували ірландське питання у другій половині ХІХ ст. дуже мало. Адже більшість істориків, особливо англійських, віддавали перевагу дослідженню колоніальної політики, ніж внутрішньої. Також дослідження третьої виборчої реформи не знайшло широкої підтримки серед радянських істориків, а пізніше і вітчизняних. В радянській історіографії цю реформу в більшості пов’язували з робітничими виступами, внаслідок чого англійські правлячі кола змушені були піти на поступки і провести виборчу реформу, яка значно розширила виборчий ценз серед англійського та ірландського населення. Хоча тут слід сказати, що виборчі реформи, які були проведені в 1867
