Сучасний етап ознаменований важливими змінами в британській історіографії робітничого руху [2; 55]. Своєрідною «точкою відліку» нового періоду її розвитку переважно вважають монографію Е. П. Томпсона «Формирование английского рабочего класса», яка побачила світ в 1963р. Гостір розмежування в британській історіографії виявились в трактуванні першого великого етапу робітничого руху Великобританії – кінця XVIII – першої половини ХІХ століття.

У монографії Л. Е. Кертмана «Географія, історія і культура Англії» зроблена спроба систематичного вилкадання географії, історії і культури Англії з найдавніших часів до 1980-х рр. Деякі загальні принципи побудови книги короткож можуть бути охарактеризовані наступним чином: автор намагався розглядати громадянську історію Англії в органічному зв’язку з розвитком економіки і національної культури.

Економічне, соціальне, політичне і духовне життя сьогоденнішньої Великобританії тісними зв’язками пов’язане зі всією історією країни, включаючи і найбільш ранній період становлення англо-саксонського суспільства [2.27, 2.28].

Вагомий внесок в розвиток історіографічного дослідження зробив видатний радянський вчений М. А, Єрофеєв, який написав ряд наукових праць по даній проблематиці. Найбільш відомі серед них є: «Английский колониализм и стереот

На даний час проблемою англо-ірландських відносин займається російський дослідник М. В, Тихонов. У 2004 році він написав монографію «Джон Брайт и проблема самоуправління Ирландии», в якій розкрив всю суть соціально-політичної боротьби ірландців за свої права у другій половині ХІХ століття [2.56]

Джон Брайт (1811-1889р) був політиком високого рангу. Разом з Р. Карденом він очолював так звану «манчестерську партію», яка ввійшла з вігами і піліпами в ліберальну партію в 1859 році, в якості її лівого крила. І так, в середині ХІХ століття англо-ірландська унія стала тріщати по швам. Ірландський народ все рішуче вимагав незалежності. Це прекрасно розуміла передова британська спільнота. Автор намагався коротко висвітлити ситуацію, яка склалася в другій половині ХІХ століття – це боротьба ірландських політиків за гомруль (самоуправління), розповідає про основні концепції, які виникли в колах британського уряду по розв’язанню ірландської проблеми, а також охарактеризував дві виборчі парламентські реформи, які були проведені 1867 та 1884 роках, розкривши при цьому зміни, що відбулися в розстановці політичних сил в парламенті перед цими виборами. Отже, праця М. В, Тихонов написана з використанням широкої джерельної бази. Аналізі історіографічної літератури попередників дослідника і тому користується великою популярністю.

Досить цікавою є стаття Б. Т. Кабанова «Проблемы новой и новейшей истории на страницах журнала “JOURNAL OF BRITISH STUDIES” [2.24]. На сторінках цього журналу розглядається історія ліберальної партіях: Так, М. Теммел (Сіетельський університет) вияснює причини відставки У. Гадстнона з посади лідера ліберальної партії в 1874-1875рр. Автор виділяє, що саме розбіжності в політичних поглядах Гладстона і більшості членів партії по питанням освіти і церкви відіграло головну роль в його відставці. Кабанов намагався систематизувати всі статті даного журналу у своїй монографії, при цьому перевіряючи їх правдивість.

З появою нової книги доктора, професора Ліен де Пеа «Расколотый Ольетер» історія збагатилась новим цінним дослідженням. Перед нами багатопланове видання, автор якого поставив ціль показати розглянуту ним ірландську проблему у взаємозв’язку з колоніальною імперіалістичною політикою Великобританії. Автор вперше використовує документи із архіві зовнішньої політики Великобританії [2.42].

Цінною якістю праці є широке використання невідомої до цього ірландсько мовної літератури і опублікованих історичних джерел. Книга складається із вступу – де він розповідає як зародилася альстерська проблема і був закладений її фундамент та трьох частин. На протязі всієї книги Ліен де Пеа аналізує проблеми відносин Ірландії з Англією напередодні революції 1921 року. Автор переконливо обґрунтовує багатовекторність вирішення ірландського питання, виходячи із взаємовідносин народів. Значне місце в монографії виділено аналізу економічної політики Великобританії по відношення до ірландців. В цілому слід відзначити, що книга Ліен де Пеа «Расколотый Ольетер» являється вкладом в дослідження історії Ірландії. Читач дістав можливість вперше ознайомитися з багатьма раніше невідомими матеріалами і поглядами істориків, політиків.

Ще однією досить відомою і актуальною на цей час є монографія Ш. Гарланда «Трудная задача достижения единства, мира и свободы в Северной Ирландии» [2.12]. Монографія написана гарною літературною мовою, вдало виорана назва теми роботи. Автор розповідає в даній монографії про витоки конфлікту в північній Ірландії та методи, які використовувала влада для його придушення. Саме ці методи і стали головною причиною неможливості остаточного врегулювання цього питання, та досягнення миру на острові.

Праця англійського дослідника Гелла Т. Н. «Либерализм и «новый империализм» в Великобританни в 80-90-х годах ХІХ века» дістала визнання не лише на батьківщині, але і в світовій історіографії. Особливо увага приділена в роботі аналізу ліберальної течії і пов’язаної з нею політики «нового імперіалізму». Безумовно, політику і практику ліберальних тоді в 80-90-хрр. ХІХ століття слід розглядати в загальному руслі розвитку європейського лібералізму і визначити їх місце в цьому процесі. Необхідно також відмітити, що боротьба тоді і вігів відбувалася на фоні загального загострення політичної ситуації із Великобританії, виступів населення за розширення громадянських прав, за парламентську реформу. В русі за парламентську реформу в другій половині ХІХ століття (186, 1884, 1888рр.) знайшли відображення процеси боротьби у широких прошарків англійського суспільства за демократичні права [2.13].

Що стосується «ірландського аспекту» теми, то він потребує дальшої розробки. Боротьба ірландців за рівні права католиків з протестантами являлася каталізатором події, які відбувалися в самій Англії.

Характерною рисою англійської історіографії був