зростаючий інтерес до історії колонії і колоніальної політики, особливо це стосувалося її «внутрішньої колонії». Англійська історіографія намагалась пояснити правильність цієї політики. Для пропаганди цих цілей був створений Королівський імперський інститут, а потім і Ліга імперської федерації. Яка виступала за встановлення більш тісних економічних і політичних зв’язків між Англією і окремими частинами імперії. Яскраве цьому підтвердження монографія Котова С. А. «Английский политический строй на рубежи XIX-XXвв. в освящении русской либерально-буржуазной публіцистики» [2.36], Крилова Л. С., Осінова Т. М. «Ирландци против британських колонизаторов» [2.38].
Для сучасного етапу англійської історіографії характерний перехід на помірковано-ліберальні тенденції. Історики все рідше почали захищати і виправдовувати минуле англійського капіталізму, більшість з них почали помірковано і обережно його критикувати.
Проблемою дослідження історії Ірландії займався відомий російський дослідник Е. Ю. Поляков. Серед найбільш відомих і популярних його праць можна назвати: «Северная Ирландия: истоки конфликта» [2.50], «Становление демократии в Ирландии: борьба двух тенденцій. Демократия в Западной Европе XIXв.» [2.51]. В першій своїй статті автор досліджує витоки протистояння ірландців і англійців, а також проблема Ольстерської кризи. В другій статті Поляков розкриває етапи встановлення демократії в Ірландії, при цьому відзначає, що цей процес відбувався досить нестабільно.
Серед сучасних спеціалісті. Які займаються вивченням цієї проблематики дослідження можна відзначити: О. Шахназарова, С. Чершицького, В. Трухановськог, М. Сиротинську та інших.
Отже, історіографія проблеми дослідження перебуває на початковому етапі, оскільки праць, які б характеризували ірландські питання у другій половині ХІХ ст. дуже мало. Адже більшість істориків, особливо англійської, віддавали перевагу дослідженню колоніальної політики, ніж внутрішньої. Також дослідження третьої виборчої реформи не знайшло широкої підтримки серед радянських істориків, а пізніше і вітчизняних в радянській історіографії цю реформу в більшості пов’язували з робітничими виступами, внаслідок чого англійські правлячі кола змушені були піти на поступки і провести виборчу реформу, яка значно розширила виборчий ценз серед англійського та ірландського населення. Хоча тут слід сказати, що виборчі реформи, які були проведені в 1867 і 1884рр. зробили великий крок демократизації та лібералізації суспільства не лише в Англії, але і в Західній Європі, де ці реформи дістали значну підтримку.