введення (січень 1919 р.) продовольчої розкладки на хліб, а потім і на інші продукти сільського господарства.

„Воєнний комунізм” – це модель державного регулювання економіки, яка мала подвійну природу. Слід зазначити, що з одного боку, він був реакцією на критичні обставини, і тому являв собою набір вимушених тимчасових заходів, з іншого – його реалізація на практиці стала спробою безпосереднього переходу до нового суспільного ладу.

В Україні послідовний перехід до політики «воєнного комунізму» розпочався з відновленням радянської влади на початку 1919 р. Вже 11 січня 1919 р. радянський уряд України видав декрет про порядок націоналізації підпри-ємств. Керівництво цим процесом здійснювали Укрраднаргосп та його главки — Укрголовцукор, Укрголовспирт тощо. За короткий строк були націоналізовані підприємс-тва провідних галузей промисловості й транспорту: мета-лургійної, машинобудівної, хімічної, харчової, легкої тощо.

Своєрідним стрижнем політики «воєнного комуніз-му» стала продрозкладка, запроваджена в Україні поруч з націоналізацією промисловості з метою вирішення про-довольчої проблеми.

Продрозкладка була одним з елементів встановлення продо-вольчої диктатури, що виявилася у запровадженні монополії на торгівлю, штучному утриманні твердих цін, створенні комітетів бідноти, формуванні продзаготнів для примусової хлібозаготівлі (на початку липня 1919 р. тільки в Україні діяло 46 таких за-гонів, що налічували у своїх лавах 1500 осіб).

Ідея побудови безтоварного соціалізму шляхом заміни торгівлі планомірним, організованим у загальнодержавному масштабі розподілом продуктів закріплялась низкою декретів Раднаркому, прийнятих у 1920 р.: "Про безкоштовний відпуск населенню продовольчих продуктів" (4 грудня); "Про безкоштовний відпуск населенню предметів широкого вжитку" (17 грудня); "Про ска-сування плати за всякого роду паливо" (23 грудня).

Пропонувались різні проекти ліквідації грошей і заміни їх обліковими трудовими або енергетичними одиницями — "тредами", "енедами". Проте кризовий стан економіки свідчив про неефективність застосованих заходів.

В січні 1919 р. одним з перших законодавчих актів РНК УСРР було проголошено держав-ну монополію на хліб, цукор, сіль і газ. Були введені в дію декрети Раднаркому УСРР від 5 лютого «Про вилучення хлібних лишків» і від 12 квітня «Про розкладку лишків урожаю 1918 р. та попередніх років», що встановлювали обов’язкову розкладку «лишків» продовольчих товарів і зерна на насіння та зернового фуражу. Вже ці два доку-менти „дають можливість простежити еволюцію ставлення радянського уряду до продрозкладки. Якщо ще в лю-тому, враховуючи місцеві умов г, її заходи впроваджували помірними темпами і розміри надлишків визначалися ре-альними потребами селянської родини та фактичною на-явністю у неї зерна, то вже в квітні головним критерієм розкладки стала потреба держави в хлібі. Така продрозкладка означала відчуження надлишків зерна фактично без компенсації промисловими товарами. «Лишки» — це не те, що насправді залишалося у селянському господарст-ві, надміру потреб сім’ї, а те, що потрібно у нього взяти, — цинічно заявлялося в одному з листів ЦК РКП (б), адре-сованому всім губкомам партії.

В Україні, де до 65 % врожаю йшло на ринок (у Катерино-славській губернії — 50 %, Таврійській — 60, Херсонській — 65 % тощо), несхвально ставились до такої політики. Невдово-лення викликав і план колективізації села, проголошений 14 лю-того 1919 р. у Декреті ВЦВК "Про соціалістичне землекористу-вання і про заходи до соціалістичного землеробства". Курс на ліквідацію великих поміщицьких селянських господарств та на перехід від одноосібного господарювання до усуспільнення ви-робництва викликав невдоволення та протест селянських мас.

Різко посилилась централізація управління. З метою вияв-лення і максимального використання наявних ресурсів підприємства позбавлялися самостійності. Вищим органом стала утво-рена ВЦВК 30 листопада 1918 р. Рада робітничої і селянської оборони, завданням якої було встановлення жорсткого режиму у всіх галузях народного господарства і тісна координація робо-ти відомств. Загальним центральним органом управління про-мисловістю залишалась Вища рада народного господарства (ВРНГ), структура якої набула яскраво вираженого військового характеру. Центральний апарат ВРНГ складався із загальних (функціональних) і виробничих відділів (металу, гірничого, тек-стильного і т. д.). Питання розподілу сировини, обліку і розподі-лу готової продукції, фінансування окремих галузей поклада-лись на виробничі відділах. Координація дій споріднених галу-зей промисловості покладалась на виробничі відділи ВРНГ. Го-ловні комітети або центри (всього 42 — Главнафта, Главсіль, Центромідь та ін.) зосередили оперативне керівництво підприємства-ми. Між главком і підприємством у деяких галузях стояла ще одна ланка — трест, що керував декількома невеликими підприєм-ствами, які не підлягали безпосередньо ВРНГ. Така система цен-тралізованого управління отримала назву главкізм.

В результаті такої політики у 1919 р. було відібрано в українських селян 10,5 млн. пудів зерна. Продрозкладка стала одним з елементів встановлення продовольчої дик-татури, що виявилася у запровадженні монополії на тор-гівлю хлібом, штучному утриманні твердих цін, створенні комітетів бідноти, формуванні продзагонів за допомогою армійських працівників для примусової хлібозаготівлі. Вже на початку липня 1919 р. в Україні діяло 46 таких загонів, які налічували у своїх лавах 1500 осіб. Озброєні продовольчі загони включали до свого складу, як прави-ло, робітників і солдат, що займались прямою конфіскаці-єю продовольства. їх опорою на селі були комітети се-лянської бідноти, до функцій яких входив розподіл серед бідняків хліба, сільськогосподарського знаряддя, промис-лових товарів, надання допомоги місцевій владі по вилу-ченню надлишків хліба у куркулів. Але на практиці ком-біди користувались набагато більшими повноваженнями.

Створення розгалуженого продапарату дало змогу в 1920 р. охопити системою державної продрозкладки знач-но більше районів, ніж у 1919 р. Влітку 1920 р. вся Укра-їна була оголошена територією державних заготівель, за-вдяки яким наприкінці року було добуто вже 71,5 млн. пудів зерна. Крім того, в 1920 р. поряд із хлібом прод-розкладка поширювалась на картоплю, овочі