Лондонському та Бухарестському договорах, до Чорногорії відходили території в районі Скадарського озера та частина Ново-Пазарського санджака. Разом із землями санджака Чорногорія діставала церкви та монастирі Печської патріархії. Відтепер Чорногорія мала спільний кордон із Сербією, а її територія досягла 14,5 тис. кв. км з населенням 435 тис. чоловік.
ЛІТЕРАТУРА
Аншаков Ю. П. Становление Черногорского государства и Россия (1798—1856 гг.). Москва, 1998.
Достян Й. С. Укрепление государственности Сербии и Черногории и возникновение первой внешнеполитической программы//На путях к Югославии: за и против. Москва, 1997. С. 59-81.
История Югославии: В 2 т. Москва, 1963. Т. 1.
Погодин Н. Л. Славянский мир. Политическое и экономическое положение славянских народов перед войной 1914 г. Москва, 1915.
5. Павлюченко О. В. Україна в російсько-югославських суспільних зв'язках. Друга половина XIX — поч. XX ст. Київ, 1992.