Реферат

з Всесвітньої історії

на тему:

“Румунія”

Румунія брала участь у Другій світовій війні на боці Німеч-чини. В 1940 р. в країні було встановлено тоталітарну диктатуру Іона Антонеску. Коли навесні 1944р. радянські війська вступили на тери-торію Румунії, королівський двір, представники військової верхівки і пов'язані з ними впливові політичні партії (Національно-селянська (НСП) і Національне-ліберальна (НЛП)) вдалися до пошуків шляхів усунення І. Антонеску від влади і розриву з Німеччиною. З цією ме-тою вони увійшли в контакт з компартією (КПР), що діяла в підпіллі, тісно пов'язаною з Радянським Союзом, а також Соціал-демократичною партією (СДП). Було розроблено план військового перевороту.

20 серпня 1944 р. розпочався наступ Червоної армії у Румунії, а че-рез три дні після того в Бухаресті відбувся антидиктаторський перево-рот. І. Антонеску та його міністрів було заарештовано. Король Міхай І призначив новий уряд, до складу якого увійшли високопоставлені військові та чиновники, а також по одному представнику від чотирьох названих вище партій. Румунська армія повернула зброю проти Ні-меччини. СРСР, СТА і Велика Британія підписали з Румунією угоду про перемир'я.

Справжніми господарями в країні стали Союзна контрольна комі-сія (СКК), створена для нагляду за виконанням Румунією умов пере-мир'я, очолювана радянськими представниками, а також радянські військові власті на місцях. Ці органи всіляко підтримували компар-тію, просуваючи її до влади. Під їхнім тиском у березні 1945 р. король призначив новий уряд, в якому комуністи та їхні прихильники посіли головні пости. Кабінет очолив лідер прокомуністичного угруповання Фронт землеробів Петру Гроза.

Як і в сусідніх країнах, комуністи діяли за заздалегідь розробленим у Москві загальним сценарієм, розпочавши своє урядування з прове-дення навесні 1945 р. земельної реформи. Важливим етапом політич-ної боротьби в країні стали парламентські вибори у листопаді 1946 р. Комуністи, які контролювали державний апарат, фальсифікували

результати голосування: КПР та її союзники «одержали» близько 80 % голосів. Після виборів представників НСП і НЛП (цим партіям діста-лася незначна кількість місць у парламенті) було виведено з уряду.

Не похитнуло позиції КПР й укладення в 1947 р. мирного договору з Румунією, після чого СКК припинила своє існування: контингент радянських військ залишився в країні, демонструючи її приналежність до сфери інтересів СРСР. Посилилися політичні переслідування: опо-зиційні партії було розпущено, окремих їх керівників засуджено до ув'язнення за надуманими звинуваченнями.

Усунення найвпливовіших опозиційних сил дало комуністам змогу ліквідувати інститут монархії. ЗО грудня 1947 р. короля Міхая І при-мусили зректися престолу й емігрувати, а Румунію проголосили народ-ною республікою (РНР).

Нарешті, 1948 р. було ліквідовано СДП, а її залишки включено до складу компартії, в результаті чого утворилася Румунська робітнича партія (РРП). Багатопартійна система в Румунії перестала існувати. Вся повнота влади в країні зосередилась у руках РРП та її керівника - Георге Георгіу-Деж. Було проголошено курс на будівництво соціалізму.

У 1948 р. було прийнято конституцію РНР, у 1952 — нову, в якій виразніше визначався соціалістичний характер держави. Також було ухвалено закон про націоналізацію основних промислових під-приємств, шахт, залізниць, транспорту, засобів зв'язку, банків. При-ватну власність було експропрійовано, а економіку одержавлено. Які в інших країнах «народної демократії», запроваджувалося перспектив-не планування розвитку економіки на основі п'ятирічок, основою яко-го стала індустріалізація країни. У 1949 р. розпочалася колективіза-ція сільського господарства, яка проводилася із застосуванням грубо-го адміністративного примусу. В країні розгортався політичний терор. Понад 700 тис. чоловік загинули в Румунії на «ударних будовах соціалізму» і в тюремних катівнях.

Зміни, що відбувалися в СРСР після 1953 р., мало позначилися на Румунії. Керівництво РРП продовжувало проводити жорсткий сталінівський курс, зокрема в аграрній галузі. Режим здійснив «ліквідацію куркульства як класу» шляхом його економічного пограбування. У 1959—1962 рр. було завершено кооперування сільського господарства.

Разом з тим, назрівали важливі зрушення в зовнішньополітичному курсі румунського керівництва. У цьому не останню роль відіграло виведення з країни у 1958 р. радянських військ, здійснене за пого-дженням обох сторін. Якщо раніше Румунія, подібно до інших, ішла у фарватері радянської дипломатії, в усьому ретельно виконуючи реко-мендації московських можновладців, то тепер вона чимраз більше ста-ла виявляти ознаки непослуху й самостійності.

У 1965 р. відбулися зміни на вершині влади. Після смерті Г. Георгіу-Деж керівником партії й держави став Ніколає Чаушеску. У сфері зов-нішньої політики він продовжив і розвинув лінію свого попередника: у конфліктах між СРСР і КНР, між арабськими країнами та Ізраїлем Румунія зайняла нейтральну позицію, а у 1968 р. відмовилася взяти участь в інтервенції Варшавського договору в Чехо-Словаччину.

Водночас у внутрішній політиці Н. Чаушеску спрямовував свою дія-льність на зміцнення політичної системи тоталітарної держави й осо-бистої влади. У 1965 р. правлячій партії було повернуто її первісну назву — Румунська комуністична партія (РКП). Того ж року було прий-нято нову, третю за післявоєнний період, конституцію, в якій підкрес-лено роль РКП як «керівної сили» суспільства. Держава стала назива-тися Соціалістичною Республікою Румунією (СРР). У 1974 р. було за-проваджено пост президента СРР, який також посів Н. Чаушеску.

Економічний розвиток Румунії в 50—70-х роках відзначався високи-ми темпами. У 1965 р. довоєнний рівень промислового виробництва, за офіційними даними, було перевищено майже в десять разів. Було розбудовано галузі важкої індустрії: машинобудування, металургію, нафтохімію, які посіли провідне місце в економіці. Оскільки значна частина національного доходу країни спрямовувалася на потреби роз-ширеного відтворення, матеріальний рівень життя населення підвищувався дуже повільно.

У 70—80-ті роки в економіці Румунії виникли серйозні труднощі. Із року в рік