після того, як вони переправили величезні лісозаготівельні матеріали на схід Маньчжурії у ліс поч.. 1900-их р., росіяни почали дуже активно діяти у Кореї, вони значною мірою оперували на східному березі Yalu, де окрім деревиниё на цій території були умови для побудови плавучих баз. У 1903 р. Вони почали оселятись на цій площі і в той же час, тиснули на корейський уряд.
Проте, права на побудову залізничного шляху та приватизацію пасовища біля моря росіяни так і не здобули.
З раннього ХІХ ст. російська церква та культура постійно підтримувались у Пекіні. Але це було вигідним для Російських постійних мешканців, а не просто залученням до їхньої віри. У ХІV ст. Росіяни почали висувати певні культурні вимоги для того, щоб стимулювати та підкріпляти свою активність у Азії.
У Європі lan-slavizm та православ’я також були чинниками російського імперіалізму, і мали певну релевантність розвитку, на Сході була ціла низка нових тверджень, які лише удосконалювалися, відбуваючись на різних ідеях та течіях у Росія. Дехто вірив, що царська імперія була першою протидією християнській цивілізації проти “жовтої небезпеки”, і що це найкраща оборона їхньої “позитивної” політики. Більшість німців ніж росіян за походженням приймали цю політику. Це не поширювалось на людську державу до тих пір, поки вона не зазнала поразки у російсько-японській війні. У протилежному німці політичного спектруму були і такі, хто бачив прогресивні перспективи і відчував, що Росія звільнить “пригноблених” людей Сходу. Осторонь від невідповідності поглядів російського самодераджвства, цей мотив би отримали реакцію від малого клас людей ліберальних поглядів.
Домінуючою рисою було те, що у Росії була “історична лінія” – поширити західну культуру та принести благословення народові Сходу. Азіатський ризик розглядався як благородна справа. Хоча для тих, хто описував це як агресивний альтруїзм, було, можливо, важливішим зростання amour prople і підбурювалися їхньої сумнівної совісті, ніж практичний ефект. Не лише специфічні дії росіян у Китаї чи Кореї могли б віднести до уьогокультурного механізму, а ще й російський імперіалізм. Під суперечливими та амбівалентними протестами виявилась унікальна якість, яка була осторонь від “ноші білих людей” чи місіонерської цивілізації. Можливо тому, що Росія мала “азіатське минуле, знаходилась між Європою та Азією і стала “азіатською владою”, росіяни мали якості і азіатів, і європейців, та з тих пір вони вже не так покладались на росіян чи азіатів, їхню витримку та спорідженість цих держав. Усі ці люди різних рас почувають себе так, як і ми, вони наші по крові, за традиціями та ідеями. Вони мають переваги та спорідненості. Перспективи між російським імперіалізмом на Сході та заході є вражаючими.