Тема:

Стародавні держави і право на території північного Причорномор’я і Приазов’я (VII ст. до н.е. –V ст. до н.е.)

План

Найдавніші племена і союзи племен степових кочовиків південної частини України (Кіммерія, Суспільний лад східних слов'ян і державу Антів слов'ян)

Джерела і основні риси права Скіфського права (VII ст. до н.е. –ІІІ ст. до н.е.)

Джерела права та основні риси Боспорського права (V ст. до н.е. –VІ ст. до н.е.)

НАЙДАВНІШІ ПЛЕМЕНА І СОЮЗИ ПЛЕМЕН СТЕПОВИХ КОЧОВИКІВ ПІВДЕННОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ (КІММЕРІЯ, СУСПІЛЬНИЙ ЛАД СХІДНИХ СЛОВ'ЯН І ДЕРЖАВУ АНТІВ СЛОВ'ЯН)

Починаючи з VІІ ст. до н.е. історичний процес І тис. до н.е. на території України позначений впливом давньогрецької цивілізації як в матеріальному так і в соціально-економічному і духовному аспектах.

Це відбилось у прискоренні формування у кочовиків станово класового суспільства, в зародженні державотворчої традиції. Наприкінці ІІ ст. на початку І тис. до н.е. у степах Причорномор’я оселились кіммерійці найдавніші народ, назву якого до нас донесли писемні джерела, зокрема “Одісея” Гомера. Етичність кіммерійців остаточно не з’ясована. Вони напевне належали до однієї із груп іраномовного населення. Провідною галуззю їхнього господарства було кочове скотарство, ефективне і продуктивне. Без цього не могли б існувати військові кінний загони кіммерійців, котрі здійснювали далекі грабіжницькі походи аж у Передню Азію. Кіммерійці першими на території України освоїли технологію залізного виробництва із болотяних руд, а також металообробку, яка дозволила кардинально дозволила кардинально поліпшити озброєння кінних дружин.

Поряд із економікою в кіммерійському середовищі відбувались важливі суспільно-політичні процеси. Спостерігався перехід від військової демократії до станово класового суспільства на базі рабовласницького способу виробництва. Відчужуваний додатковий продукт нагромаджувався в руках знаті й царів (вождів міжплемінних союзів)

Культура кіммерійців

Найбільш ранні згадки про північне узбережжя Чорного моря є в грецькій міфології. М.І. Росатвцев пише: Перша згадка про кіммерійців “Одіссей” говориться в поемі, відправившись з острова Єї, доходить до країни, яка знаходиться біля межі глибокотекущого океану, де народ поніс мужів “кіммерійських, закутаних імлою та хмарами. Країна кіммерійців у Гомера знаходиться поблизу входу в загробний світ в царство Аіда. На цій підставі деякі вчені роблять висновок, що кіммерійці народ не історичний, а є витвором античної міфології творчості. Погодитися з цим не можна Геродот заявляє: вся країна скіфів колись належала кіммерійцям. “І зараз ще є в Скіфії кіммерійські стіни, є кіммерійські переправи, є й область, що називається Кіммерією. Перші відомості про кіммерійців відносяться до 722-715 рр. до н.е., коли кіммерійці перемогли урартського царя Руссу І.

Є припущення, що асирійський цар Саргон ІІ загинув у битві із ними у 705 р. до н.е. Кіммерійці проводячи походи на могутню Ассирію, відкрили туди шлях іншим етносом українських земель.

Переслідував кіммерійців скіфський цар Мадій. З вторгненням скіфів пов’язаний 2 період передньоазіатських походів кіммерійців. Кіммерійці, що вперше стали відомими, являли собою незначну частину цілого, яка у вигляді вигнанців перейшла від Меотіди в Азію під проводм Лігдаміса.

Скіфи і кіммерійці протягом тривалого часу жили разом у Північному Причорномор’ї. Про етичну приналежність кіммерійців відомо дуже мало. Лише на підставі їх особистих імен лінгвісти роблять висновок, що за мовою вони були іранцями. Кіммерійців можна ототожнювати з племенами зрубної культури. Однак пам’ятки їх різко обриваються у VІІІ-VІІ ст. до н.е. і знаходять лише малі поховання. Матеріальна культура є теж маловідомою. Зброя представлена на копичниками стріл(бронзові залізні) зо довгою втулкою, плоскою ромбічною або овальною головкою.

Таким чином ті нечисленні даті, що відомі про культуру кіммерійців в VІІІ – в першій половині VІІ ст. свідчать про походження її від зрубної культури бронзової доби.

ДЖЕРЕЛА І ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА СКІФСЬКОГО ПРАВА (VII СТ. ДО Н.Е. –ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

Серед перших паростків державності на теренах Ук-раїни історико-правова наука традиційно називає Скіфію. Більшість дослідників вважає, що формування скіфів відбулося внаслідок взаємодії місцевих (кіммерійських) племен та прибулих (іранських) кочових племен. Дав-ньогрецький історик Геродот вважав скіфів одним народом, однак аналіз їх способу життя та господарювання свідчить про інше.

Суспільний лад у скіфському царстві характеризується соціальним розшаруванням. Розкопки курганів свідчать про різкий контраст поховань знаті й простих людей. Панівну верхівку суспільства становили: царська сім'я, військова аристократія, родоплемінна знать, багаті купці, які постійно збагачувалися за рахунок воєнних походів, работоргівлі, експлуатації общинників і рабів.

На найнижчому щабелі скіфської соціальної ієрархії перебували раби. Хоча кількість рабів була значною, во-ни не відігравали вирішальної ролі у виробництві, їх ви-користовували у домашньому господарстві, а також як товар у торгівлі з грецькими містами. Головними джерелами рабства були: підкорені народи, військовополонені, народжені від рабині та ін.

Основу скіфського війська становила легкоозброєна кіннота, головною ударною силою були загони важко-озброєних вершників, захищених панцирями та щитами.

Право. Основними джерелами права у Скіфії були: звичай та правила, встановлені царською владою. Певний вплив на право справляла релігія. Скіфи уникали запози-чення чужоземних звичаїв, особливо від еллінів, таврів, неврів та інших груп населення.

Цивільно-правові норми захищали державну владу, життя майно та привілеї царської сім'ї. Верховна власність на землю належала цареві. Скіфське право захища-ло приватну власність на рухоме майно, худобу, домашні речі, рабів, особисті речі, зброю, знаряддя виробництва.

Було розвинене зобов'язальне право, яке регулювало відносини купівлі-продажу, дарування, міни. Зазвичай до-говори скріплювалися клятвою.

Здійснювалася правова регламентація данницьких від-носин. Так, відмова від сплати данини вважалася достатнім приводом для початку воєнних дій, які супроводжувались пограбуванням майна, худоби,