З січня 1945 року командувач АК Л. Окуліцький дав наказ розпустити АК після чого приступив до створення підпільної організації „НЕ” („Незалежність”), метою якої був захист польського населення. Зашкільняк Л., Крикун М. Назв. праця. – С. 537-538.

На долю Польщі вплинула Ялтинська конференція (4-11 лютого 1945р.). Її учасники – керівники СРСР, США і Великої Британії підтвердити своє бажання бачити відновлену сильну, вільну, незалежну і демократичну Польщу. Вони ж досягли згоди про те, що в польський Тимчасовий уряд необхідно включити демократичних діячів із самої Польщі і поляків з-за кордону. Перетворення Тимчасового уряду на Тимчасовий уряд національної єдності (ТУНЄ) передбачалося здійснити з допомогою комісії у складі міністрів закордонних справ СРСР, Великої Британії і державного секретаря США. ТУНЄ повинен був провести „вільні вибори”. Конференція визнала, що східний кордон Польщі повинен проходити вздовж „лінії Керзона” з відступом від неї у деяких місцях від п’яти до восьми кілометрів на користь Польщі. Ця ж країна мала одержати прирощення території на півночі і заході. Її обсяг намічалося додатково узгодити з „польським урядом національної єдності”. Хрестоматия по новейшей истории. – Т.2. – 1939 – 1945. Документы и материалы. – М., 1960. – С. 105; Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945рр. Навчальний посібник. – С. 198.

Польський еміграційний уряд рішення Ялтинської конференції назвав „п’ятим поділом Польщі”.

Весною 1945 року були звільнені уся польська територія, а також загарбані в минулому землі німцями. Тимчасовий уряд встановлював владу на визволених землях, здійснював реформи, домагався підтримки насамперед серед лівих сил. 21 квітня 1945 року у Москві було підписано Договір про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між СРСР і Польщею. Він сприяв здійсненню перебудовчих процесів у Польщі за радянським зразком. В країні ППР встановила свій контроль за діяльністю державних та господарських органів. Уже на початку 1945 року був сформований Корпус внутрішньої безпеки (КВБ). За активною підтримкою військ НКВС КВБ повів боротьбу проти тих солдат і офіцерів АК, які після її розпуску пішли в підпілля. Збройне підпілля чинило опір місцевим органам нової влади. На Люблінщині та Жешівщині загони УПА і підпільники ОУН. Утворили так званий „Закерзонський край”. Вони не визнавали приналежності цього регіону до Польщі. У березні 1945 року органи НКВС підступно заарештували 16 керівних діячів лондонського підпілля на чолі з командувачем АК Л. Окуліцьким, делегатом уряду Я.С. Яновським і головою РЄН К. Пужаком. За винятком 3 осіб, всі інші були обвинувачені у „диверсійно-терористичній діяльності” й „змові” з гітлерівцями проти Червоної Армії і СРСР за що були засуджені до різних термінів ув’язнення. Зашкільняк Л., Крикун М. Назв. праця. – С. 539-540.

Після визволення Польщі її війська брали участь у боях за Берлін, вигнанні фашистів з Чехословаччини, а на Заході допомагали у визволенні Голландії та завершенні воєнних операцій союзників в Італії. Історія Центрально-Східної Європи. – С. 470

У роки Другої Світової війниПольща зіграла важливу роль у розгромі фашизму. За чисельністю солдатів, які брали участь у боях на стороні антигітлерівської коаліції, Польща займала п’яте місце після СРСР, США, Англії і Франції. Під час війни вона втратила понад 6 млн. осіб, або 22,2% всього населення країни в 1939 році. З них в ході воєнних дій загинуло 644 тисячі осіб. Внаслідок терору, репресій, голоду та епідемій загинуло біля 5,5 млн. осіб. Всередньому на 1000 жителів втрати становили 220 осіб. История государств и права славянских народов. – С.344; Зашкільняк Л., Крикун М. Назв. праця. – С. 540. За цими показниками Польща зайняла перше місце серед окупованих Німеччиною європейських держав. Польща втратила близько 40% національного багатства. Після перемоги над фашизмом Польщі, як і іншим країнам Центральної і Південно-Східної Європи, керівництво СРСР нав’язало радянську модель соціалізму.