Реферат на тему:

Економічна історія Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ-ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів про-мислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту.' Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було по-ступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII — першій половині ХІХ,ст. і оснащені машинами та механізма-ми доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якос-ті, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст;

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкла-день, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіта-лу був бажаним також з огляду на зростаючі потре-би в колоніальній сировині — нафті, руді, кольоро-вих металах, каучуку та ід.

Тим не менше, в англійській промисловості по-ступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвива-лися галузі важкої промисловості, особливо стале-плавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випере-дили традиційно розвинені галузі — видобуток вугіл-ля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвит-ку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії про-ходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут три-валий час зберігалися дрібні та середні підприєм-ства. Банківський капітал випереджував промисло-вий за темпами концентрації і централізації. Напе-редодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий ка-пітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу— будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівко-лоніях відігравали роль важливого механізму пере-ливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готу-вали місцеві кадри для підприємницької діяльності.

Незважаючи на окремі випадки (спроба задушити розвиток індійської текстильної промисловості), полі-тика Англії щодо залежних країн сприяла їхньому економічному становленню, формуванню сучасної макроцивілізації взагалі.

Франція. Впродовж XIX ст. Франція займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на четвертому місці.

Причиною цього була, перш за все, поразка у Франко-русській війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигідним для Франції. Вона зобов'я-зана була сплатити Німеччині 5 млрд франків конт-рибуції і як гарантію виплати віддавала частину своєї території — провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду, вугілля, тут добре розвивалася текстиль-на та інші галузі промисловості. Втрата Ельзасу та Лотарінгії примусила Францію ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.

Сировинна база Франції й без того була недостат-ньою. Вона змушена була імпортувати половину необ-хідного їй вугілля. Таким чином росла собівартість французьких металовиробів, зменшувалася їхня кон-курентоспроможність.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнан-ня, що вимагало значних капіталовкладень. Тим ча-сом французькі капітали експортувалися і станови-ли 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладе-но 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності — 104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочували-ся потужності металургії, вугільної та інших галу-зей промисловості. Успішно розвивалася легка про-мисловість. Перед Першою світовою війною Фран-ція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Існування гострих проблем у сільському господарстві також стримувало розвиток економіки.

Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати наявні в сільському господарстві супе-речності.

Парцелярність (роздрібненість) селянських господарств і низький технічний рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затримували "зайве" населення у землеробстві, зменшували ри-нок робочої сили, приріст населення.

Непосильною для французького сільського госпо-дарства виявилася конкуренція американського зер-на та інших продуктів, що призвело до гострої кри-зи і необхідності структурної перебудови аграрного сектора країни.

На світовий ринок Франція виходила в основному з дорогими тканинами, парфумами, косметикою, одя-гом, ювелірними виробами та іншими предметами розкоші.

Німеччина. Індустріалізація кінця XIX — почат-ку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та перше місце у Європі. Цьому сприя-ло ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко-прусській війні 1870— 1871 рр. Після завершення війни відбулося об'єд-нання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роз-дрібненість, митні бар'єри, сформувалася єдина гро-шово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього рин-ку країни.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарінгії (промислове розвинутих провінцій), контри-буція у розмірі 5 млрд франків сприяли економіч-ному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інве-стиції у промисловість. Масово виникають нові за-води і фабрики.

Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєприпаси у значній мірі зу-мовили ріст галузей важкої індустрії.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500—2000 км шляхів) стиму-лювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль