належала машинобудуван-ню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього зго-ряння. Успішно розвивалися нові галузі промисло-вості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
У процесі індустріалізації змінилася структура гос-подарства Німеччини: промисловість почала домінувати в економічній системі країни. Німеччина напередодні Першої світової війни стала індустрі-ально-аграрною, частка населення_зайнятого у про-мисловості, складала майже 50% від загального числа працюючих. Темпи економічного зростання були най-вищими у Європі.
Сповільненими темпами розвивалася галузь лег-кої промисловості. Її відставання пояснюється відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеччині була нижчою, ніж у Франції та Англії.
Незначна кількість колоніальних володінь приму-шувала німецьких підприємців підвищувати продук-тивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму — 205 млрд крб, — яка в п'я-теро перевищувала державні витрати на будівництво нових заво-дів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру — майже 1,2 трлн крб.
Катастрофічне знизилось промислове виробництво республі-ки. У 1945 р. в республіці було видобуто лише 36% вугілля, ви-роблено до 20% електроенергії, 17% чавуну (порівняно з рівнем 1940р.). Величезна кількість товарів народного споживання, не-обхідних для задоволення елементарних потреб (посуд, відра, го-лки, шкарпетки, сірники, мило тощо) не виготовлялися практич-но зовсім.
Надзвичайно тяжким наслідком війни стало різке скорочення чисельності трудових ресурсів, особливо кваліфікованих кадрів. Це призвело до залучення на важку, малокваліфіковану працю, зокрема у вугільну та металургійну промисловість жінок, які в 1947р. становила до 35% всіх працюючих у цих галузях. Про-довжується й використання праці підлітків, що призводить до зростання виробничих травм, каліцтва.
Однією з найголовніших передумов переходу до мирного бу-дівництва була демобілізація армії, яка в умовах загострення міжнародної обстановки набула затяжного характеру. За три по-воєнні роки в Україну повернулися 2,2 млн солдатів і офіцерів. Почалося й повернення колишніх полонених радянських воїнів та громадян, вивезених на роботу до Німеччини. На кінець 1945р. після відповідних перевірок, часто невиправданих та при-низливих, в Україну повернулося близько 800 тис. осіб, але бага-тьох військовополонених та вивезених на каторжні роботи було звинувачено у співробітництві з окупантами, і з фашистської ка-торги вони потрапили до сталінських таборів.
В умовах переходу від війни до мирного будівництва постали питання про шляхи подальшого розвитку економіки країни, про її структуру та систему управління. Ішлося не лише про конверсію воєнного виробництва, але й про доцільність збереження моделі економіки, що склалася. Роки війни виявили сильні риси існуючої моделі, зокрема дуже високі мобілізаційні можливості, здатність у короткий термін налагодити масове виробництво висококласного озброєння та забезпечити необхідними ресурсами армію, воєнно-промисловий комплекс (ВПК) за рахунок перенапруження інших секторів економіки. Але війна також із всією силою показала ос-новні недоліки радянської економіки: високу питому вагу ручної праці, низьку продуктивність праці та незадовільну якість невоєн-ної продукції. Те, що було допустимим у передвоєнні роки та умо-вах війни, вимагало кардинальної зміни в мирний час.
4) Німеччина. Індустріалізація кінця XIX — почат-ку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та перше місце у Європі. Цьому сприя-ло ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко-прусській війні 1870— 1871 рр. Після завершення війни відбулося об'єд-нання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роз-дрібненість, митні бар'єри, сформувалася єдина гро-шово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього рин-ку країни.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарінгії (промислове розвинутих провінцій), контри-буція у розмірі 5 млрд франків сприяли економіч-ному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інве-стиції у промисловість. Масово виникають нові за-води і фабрики.
Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєприпаси у значній мірі зу-мовили ріст галузей важкої індустрії.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500—2000 км шляхів) стиму-лювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуван-ню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього зго-ряння. Успішно розвивалися нові галузі промисло-вості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
У процесі індустріалізації змінилася структура гос-подарства Німеччини: промисловість почала домінувати в економічній системі країни. Німеччина напередодні Першої світової війни стала індустрі-ально-аграрною, частка населення_зайнятого у про-мисловості, складала майже 50% від загального числа працюючих. Темпи еконрмічного зростання були най-вищими у Європі.
Сповільненими темпами розвивалася галузь лег-кої промисловості. Її відставання пояснюється відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеччині була нижчою, ніж у Франції та Англії.
Незначна кількість колоніальних володінь приму-шувала німецьких підприємців підвищувати продук-тивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації Німеччини зумовив виникнення нових центрів про-мислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту.' Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було по-ступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII — першій половині