Таким чином, наприкінці XVII – в першій чверті XVIII ст. Петро І здійснив значні культурні реформи, спрямовані на європеїзацію російської культури і досягнення Росією рівня тогочасних європейських держав. Реформи торкнулися всіх без винятку галузей культури і побуту. В результаті багато в чому була подолана культурна відсталість країни, Росія долучилася до важливих культурних здобутків європейської цивілізації, стала на новий шлях розвитку. Хоча не все, що запроваджувалося Петром І, було корисним і необхідним для Росії, проте були зроблені значні досягнення в галузі освіти, науки, мистецтва. Відбувся швидкий перехід від середньовічної до нової, світської культури. Російська культура отримала широкі можливості для свого подальшого розвитку.

Висновки

Наприкінці XVII – в першій чверті XVIII ст. в Росії були проведені грандіозні реформи, які охопили практично всі сфери життя країни і змінили її зовнішній вигляд. Ці реформи пов’язані з діяльністю Петра І. Залучаючи європейський досвід, він намагався піднести Росію до рівня тогочасних європейських країн, зміцнити її міжнародне становище, перетворити на одну з найсильніших держав світу.

Одними з найважливіших реформ Петра І були політично-адміністративні, в результаті яких були створені нові органи влади й управління. Їх компетенція поширювалася на всю територію країни. Характерними рисами нової системи управління стали посилення її централізації, детальна регламентація діяльності, бюрократичний характер, чітка ієрархічність. Новий державний апарат, попри серйозні недоліки, став кроком вперед в розвитку Російської держави і одним з найважливіших елементів її європеїзації. Разом з тим, Петро І зміцнив традиційний режим самодержавства і в Росії остаточно утвердилася абсолютна монархія.

Важливе значення мали податкові та військові перетворення Петра І. Податкові реформи призвели до значного зростання кількості і загальної суми прямих і непрямих податків та повинностей, які впали важким тягарем на плечі селян і міщан. Замість подвірного обкладання був запроваджений єдиний прямий подушний податок, який втричі збільшив державні прибутки і йшов на утримання війська. В результаті військових реформ були створені одні з кращих в Європі регулярні армія і військово-морський флот, які забезпечили Росії перемогу у Північній війні і вихід до Балтійського моря. Росія з сухопутної держави перетворилася на морську і значно зміцнила свої міжнародні позиції.

Не менш важливими були й соціально-економічні реформи, в основі яких лежали принципи протекціонізму й меркантилізму. Вони призвели до значного зростання промислового потенціалу країни. З’явилася велика кількість мануфактур, і деякі з них повністю забезпечували населення необхідними товарами. Розширилась внутрішня і зовнішня торгівля, Росія мала позитивний торгівельний баланс з іншими країнами. Проте економічний розвиток значно гальмувався пануванням кріпосницьких відносин і вирішальною роллю держави в економіці. Реформи спричинили й зміни в соціальному устрої. Було розширено і зміцнено кріпосне право, всі селяни поділялися на кріпосних і державних. Відбулося оформлення і консолідація стану дворянства. Купці і ремісники отримали свої організаційні структури – гільдії і цехи. Всі суспільні стани були поставлені на службу державі.

Велике значення мали й культурні реформи Петра І. За європейськими взірцями він реформував побут російського суспільства (переважно верхніх його прошарків). Була створена нова, світська система освіти, яка, хоча й охопила навчанням незначні прошарки суспільства й мала ряд суттєвих недоліків, стала основою для подальшого розвитку шкільництва. Були створені умови для розвитку науки і книгодрукування, які в цей час досягли значних успіхів. Якісно нові явища спостерігалися в розвитку літератури і мистецтва. Хоча й не все, що запозичувалося з Європи, було корисним і необхідним для Росії, країна долучилася й до важливих культурних здобутків європейської цивілізації, стала на новий шлях розвитку. Реформи спричинили швидкий перехід від релігійно орієнтованої середньовічної культури до нової, світської.

Таким чином, реформи Петра І, проведені наприкінці XVII – в першій чверті XVIII ст. в найрізноманітніших галузях, мали надзвичайно важливе, хоча й суперечливе значення в історії Росії. Звичайно, не всі вони були вдалими. Деякі нововведення були відмінені ще за життя реформатора, деякі – незадовго після його смерті, проте багато з них виявили дивовижну життєздатність і проіснували досить тривалий час, а дещо з того, що було запроваджено Петром І, існує й по сьогоднішній день. Суперечливість перетворень виявилася і в тому, що навіть прогресивні за своїми цілями реформи Петро І здійснював середньовічними, жорсткими методами, насильно європеїзуючи країну.

Реформи мали як позитивні, так і негативні наслідки для Росії. Позитивні полягали в тому, що за короткий час Московська держава перетворилася на могутню Російську імперію з новим державним апаратом, сильною регулярною армією і військово-морським флотом, розвинутою промисловістю і торгівлею, закладеною основою для розвитку нової, світської культури. Вона здобула провідні позиції як на суші, так і на морі, стала рівноправним учасником міжнародних відносин.

Негативні наслідки реформ виявилися насамперед в значному погіршенні становища народних мас через запровадження нових непосильних податків і повинностей. Взагалі російський народ заплатив за модернізацію країни непомірну ціну як в матеріальному, так і в людському відношенні. Відбулося подальше зміцнення кріпосницької системи і в соціальному розвитку Росія ще більше почала відставати від західноєвропейських країн. Промисловість також була побудована на