.

На дереві людської цивілізації спартанські культура і виховання були малоплодовитою гілкою. Не випадково Спарта не дала ні одного наскільки-небудь великого і яскравого мислителя або художника. А взагалі, не весь педагогічний досвід Спарти забувся.

Традиції фізичного виховання, загартування підростаючого покоління стали наслідуватися і в інші епохи.

Життя громадян Спарти від народження і аж до смерті повністю контролювала держава, тож і виховання у Спарті знаходилося цілком у компетенції держави. За Плутархом, автором системи спартанського виховання був цар Лікург, якого відносять до найвидатніших грецьких законодавців античної доби.

Плутарх стверджує, що доля новонароджених у Спарті залежала від їхньої життєздатності: їх оглядали старійшини, і життя зберігали тільки здоровим дітям; тих же, хто народжувався хворим та кволим, відносили на гору Тайгетос та скидали у прірву. Не всі сучасні історики погоджуються з цими даними. Очевидно одне: такі діти були виключені з загальної системи виховання.

У семирічному віці хлопчиків забирали з сім*ї та селили укритих напіввійськових закладах на зразок казарм - агелах. Основна увага при вихованні приділялася фізичній та ідеологічній підготовці молоді. Наук у Спарті навчали лише поверхнево, рівно настільки, скільки вимагала життєва необхідність: дітей вчили читати й писати. Приділяли увагу навчанню музики, оскільки вважалося, що музика призначена збадьорювати дух і розум людини, допомагати їй діяти.

У віці дванадцяти років підліток-спартанець отримував наставника, який опікувався підлітком.

Харчування молодих спартанців було надзвичайно обмеженим. Дозволялося та навіть заохочувалося намагання прогодуватися самостійно будь-якими шляхами, в тому числі й крадіжками їжі. Якщо підліток попадався, його жорстока карали, однак не за те що крав, а за те, що не був достатньо обережним і дозволив себе впіймати.

Раз на рік оголошувався період, коли ілоти були поза законом — підлітки-спартанці могли вбивати рабів. Молоді спартанці організовували загони, і ночами чинили рейди по селам ілотів. Так розвивались організаційні здібності і навики діяти вночі.

Найважливішими якостями спартанці вважали активність та мужність, беззастережне виконання військових наказів. Вчителі ставили за мету прищепити дітям ідеали служіння батьківщині та власному народові. За словами Плутарха, Лікург привчав співвітчизників до того, щоб вони не хотіли і не вміли жити окремо, а знаходилися у нерозривному зв’язку із суспільством і повністю належали батьківщині, майже зовсім забуваючи про себе. Ідеали військової гідності та патріотизм були проголошені найвищими моральними цінностями. Таким чином, з юного спартанця виховували мужнього та витривалого воїна, відданого своїй державі, сильного духом і позбавленого вад – страху, пасивності, нестриманості у поведінці, непомірності у бажаннях та схильностях. Вихователі були винахідливими у досягненні цієї мети. Серед інших людських вад, у Спарті суворо засуджувалося пияцтво, і вже за Лікурга було введено своєрідні „уроки тверезості”, коли вихованцям показували п’яних рабів, аби викликати у них огиду і вберегти від цієї неприпустимої схильності.