Збройні сили Петлюри підпорядковувались польському командуванню. УНР дала згоду на підпорядкування залізниць польському управлінню і на спільну валюту. Утримання польських військ на території України покладалося на український уряд, а озброєння петлюрівських дивізій – на польський уряд. Наслідком підписання варшавського договору стала інтервенція польських військ з військами Петлюри, Польща на декілька місяців захопила Білорусію, Правобережжя України та Київ. В наслідок чого політичний авторитет Петлюри дуже впав. Однак треба визнати, що С. Петлюра хотів збереження незалежності УНР, що частково виправдовує його союз з Польщею.
Порівняйте політичний курс більшовиків в Україні в 1919 та 1921 роках.
На протязі зими – весни 1919 року основні сили Директорії були розбиті радянськими військами, які встановили свій контроль над значною частиною України. Політика, яку одразу почали впроваджувати більшовики отримала назву “політика військового комунізму”. Основний принцип цієї політики – заміна ринкових відносин комуністичним виробництвом. “Військовий комунізм” передбачав такі засоби:
мілітаризація праці;
широкий централізм;
введення продрозкладки;
заборона вільної торгівлі;
відміна товарно-грошових відносин;
натуралізація оплати;
зрівняння в оплаті праці.
В межах політики “військового комунізму” проводились такі заходи:
жорстка диктатура;
червоний терор;
продрозкладка;
комнезами;
покарання як в військовий час;
примусова праця;
безкоштовні комунальні послуги, транспорт, медичне обслуговування.
3 січня 1919 року – директива “Про порядок націоналізації підприємств”. За кілька місяців в раках більшовиків опиняється усі підприємства цукрової галузі, шахти, машинобудівні та металургійні заводи. Для управління формується керівний орган Укррадголупр., який було перейменовано на Укрраднаргосп та його комітети – главки: Укрголовліс, укрголовспирт, Укрголовцукор. На початку 1919 року рядом директив вводиться продрозкладка., яка передбачає віддання державі 85% від загальної кількості продукції. Продрозкладка перетворюється у реквізицію. У серпні 1919 року Україна повинна була віддати 40 млн. пудів хліба, але поступово ця цифра зросла до 140 млн. пудів хліба. Проведення політики “військового комунізму” на селі фактично означало кооперацію та колективізацію сільського господарства: кооперативи, комуни, радгоспи. Реакція населення була складна. Так у березні 1919 року починається повстання отамана Зеленого та Григор’єва, який командував задніпровською дивізією. Поряд із продрозкладкою створюються комнезами – комітети незаможних селян, які складають конкуренцію сільрадам. Із настанням 1920 року більшовики пообіцяли українцям визнати суверенітет України. Це було проголошено на VIII Всеросійській партконференції в грудні 1919 року. Селянам було обіцяно добровільність вступу до колхозів, передачу землі тим, хто її обробляє. Робітникам заводів фабрик більшовики обіцяли поліпшити їхнє життя, перетворити їх на власників заводів і фабрик, встановити “диктатуру пролетаріату”. Однак Україна не стала самостійною, а перетворилась на сировинний придаток. З 1920 року в Україні починає створюватись українська Трудова Армія. З формуванням ТА вводиться загальна трудова повинність особливо для чоловіків віком від 18 до 45 років, а для технічних спеціалістів до 65 років.
У 1921 році через економічну кризу, розруху, анархію, голод більшовики вводять нову економічну політику.
Підсумовуючи вище сказане можна сказати, що з настанням 1921 року більшовики все активніше закріплялись на Україні, почали виводити її з економічної кризи спричиненої політикою військового комунізму.
Проаналізуйте введення більшовиками нової економічної політики на Україні. Дайте власну оцінку значенню цієї акції.
Протягом семи років воєнних дій, що велися на території України, воєнно-комуністичних принципів господарювання, економіка України зазнала катастрофічних руйнувань. Про тяжку економічну кризу у 1921 році свідчить те, що промислове виробництво становило 1/10 частину його довоєнного рівня, обсяг виробництва металу складав лише 5% від довоєнного рівня, на 50% було зруйновано залізниці. В цих тяжких економічних умовах, соціальній розрусі, бідності більшості населення треба було вдаватися до негайних економічних дій по виводу країни із економічної кризи. Але не можна не сказати, що причиною вводу непу була лише економічна криза, цьому також сприяло соціально-політична криза, яка виявлялась в розгортанні страйкового руху серед робітників, військових заколотах, повстанському рухові селянства майже всієї України. Всі ці фактори вплинули на більшовиків, заставивши їх переглянути свою політику. Так на Х з’їзді РКП(б) в кінці лютого 1921 року була прийнята доктрина нової економічної політики – непу, яка передбачалась як перехідний період від капіталізму до соціалізму. НЕП передбачав такі заходи: заміна продрозкладки фіксованим продподатком, відновлення торгівлі та товарно-грошових відносин, децентралізацію економічної діяльності, дозвіл приватної торгівлі та дрібного підприємництва, введення стійкої валюти, введення госпрозрахунку на підприємствах (дозвіл продажу обмеженої кількості надпланової продукції), дозвіл іноземних інвестицій, відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди, реорганізацію апарату державного управління господарством країни. Основними заходами проведення непу були: повернення дрібних та середніх підприємств, дозвіл оренди підприємств, ліквідація главків та створення трестів, розширювання торгівлі з зарубіжними країнами, створення бірж. Нова економічна політика мала за мету: забезпечити побудову соціалізму радянської моделі. В рамках непу проводилась фінансова реформа (1922-1924) рік: заміна старих грошей червінцями, які були забезпечені на 25% золотом. 5200 підприємств різних галузей були здані в оренду, приватний капітал контролював 75% роздрібного товарообігу, виробництво товарів споживання у 1927 році сягнуло довоєнного рівня., виробництво промислової продукції зросло майже в 2 рази порівняно з 1913 роком. У сільському господарстві зросли показники зернового виробництва до 17 млн. тонн у 1926 році, формуванню єдиної кооперативної системи до якої було залучено 83% селян.
Починаючи з початку 1928 року під час 3 кризи непу – кризи хлібозаготівлі, неп був замінений тоталітарним режимом, хоча неп приніс багато покращань в економічне життя.
Розкрийте суть сталінської індустріалізації на Україні та її соціальні наслідки.
В кінці 20-х років виникає гостра потреба перебудови СРСР на сучасне мілітаризоване індустріальне суспільство. Тому вводиться політика