військ з московського напрямку. Однак німцям не вдалося взяти місто штурмом. Лише в результаті прориву німецьких військ з флангів і оточення основних сил Південно-західного фронту війська Червоної армії 19 вересня 1941 року залишили Київ. Не всім радянським військам вдалося вийти з оточення, багато попало в полон, але точних даних по полоненим не має й сьогодні. За неповними даними на 1 травня 1944 року в таборах було знищено близько 3 млн. чоловік а всього утримувалось 6,5 млн. чоловік.
Причини поразок Червоної армії:
масові репресії в державі, армії, флоті жертвами яких стали 47 тис. військовослужбовців. З 5 маршалів 3 вбиті (Тухочевський, Егоров та Бирхер) живими залишились Ворошилов та Буденний. З 186 командирів дивізій 154 вбито. В цілому 827 чоловік вищого командного складу в живих залишились лише 127 чоловік.
Недоліки у виробництві зброї (хоча саме у СРСР вперше Корольовим та Глушко були створені реактивні снаряди). Створено новий танк Т-34 групою інженерів на чолі із Косигіним. Але після смерті Тухачевського моторизовані та танкові дивізії недооформлювались, надавалась перевага кінноті.
Прорахунки радянського командування і особисто Сталіна:
а) визначення строків нападу Німеччиною на СРСР 76 раз доповідали Сталіну точну дату нападу
б) помилковість військової концепції яка була заснована на ідеї переможності Червоної Армії та існування теорії перемоги малою кров’ю на чужій території.
заборона будь якої антинімецької пропаганди і навіть звернення до громадян СРСР в засобах масової інформації.
Визначення помилкових пріоритетів в зовнішній політиці, спрямованих на підтримку агресії (пакт від 23.08.39 та договір про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 року). Поряд з політичною співпрацею йшла також економічна між Німеччиною та СРСР. Поставки машин, обладнання після договору від 28 вересня 1939 року, обмін обладнання і стратегічної сировиною. На весні 1940 року Німеччина припинила поставки обладнання, з СРСР останній ешелон до Німеччини відправився в ночі 22 червня 1941 року.
Було заборонено збивати німецькі літаки які залітали на радянську територію. Нарком оборони видав наказ відпускати екіпажі і літаки та надавати допомогу при поверненні за допомогою супроводжуючих винищувачів.
Групам німецьких солдат дозволяють перетинати кордони з метою розшуку могил родичів загиблих в роки першої світової війни. В Симбірську та Тамбові знаходились німецькі танкові школи.
Таким чином дислокація радянських військ, кількість озброєння і розташування секретних об’єктів були відомі німцям не дивлячись на такі умови вже наприкінці 1941 року з’явились позитивні результати заходів спрямованих на подальше воєнно-політичної кризи про що яскраво свідчила грандіозна битва під Москвою. Гітлерівське командування відповідно плану “Тайфун” стягнуло до Москви половину своїх сил німецько-радянського фронту біля 1,8 млн. солдатів і біля 2000 тис. танків. 30 вересня 1941 року починається наступ на Москву. В умовах дуже важких боїв за Москву було прийнято рішення за 6 днів побудувати оборонні об’єкти, провести евакуацію промислових підприємств на схід країни. В Москві вводиться військове положення. Проведена заміна командуючого складу фронту. Замість командуючого Західним фронтом Конева призначається Жуков. 6 листопада 1941 року на станції метро “Маяковська” проходить урочисте зібрання яке присвячено 24 річниці Великої жовтневої революції а 7 листопада відбувся військовий парад на Червоній площі з якої солдати зразу пішли на фронт. 6 грудня 1941 року війська західного та Південно-західного фронтів на протязі 800 км від Ельза до Калінінграда перейшли в наступ фашисти відступають на полях залишається багато техніки на початку січня 1942 року німці відкинуті від Москви на 150-250 км. Визволені Калуга, Калінін.
Значення перемоги під Москвою:
вперше за роки ІІ світової війни німці зазнали великої поразки і розвіяли міф про її непереможність;
радянська армія зірвала німецький план блискавичної війни і Німеччина опинилась перед проблемою затяжної війни до чого не була готова;
розгром німців під Москвою затримав вступ Японії та Туреччини у війну проти СРСР;
перемога під Москвою підвищила моральний дух радянського народу та його армії, націлила націю на перемогу.
Зимовий наступ Червоної армії продовжувався до квітня 1942 року. Були повністю звільнені від фашистських загарбників Рязанська, Тульська, Московська, частково Калінінська, Смоленська, Орловська та Курська області. Проте завершити розгром німців на жодному з цих напрямків не вдалось. Для одночасного удару не вистачало сил. З Московської битви починається корінний перелом в Великій Вітчизняній Війні. Навесні 1942 року німецька армія закріпилась на нових рубежах і почала готуватись до нового наступу.
З 19 листопада 1942 року по листопад 1943 коли німецькі війська були вигнані з території від Волги до Дніпра – період корінного перелому. Перемога радянських військ під Сталінградом сталась в результаті підвищення військово-промислового потенціалу країни, переходу військово-стратегічної ініціативи на бік Червоної армії, досягнень на дипломатичному фронті – створення антигітлерівської коаліції, укріплення військово-політичного і морального духу Червоної армії. Оборонний період сталінградської битви 17 липня по 18 листопада 1942 року.
Після поразок радянських військ під Харковом та Вороніжем гітлерівські війська починають боротьбу за Волгу намагаються вийти до Кавказу. В той час 23 серпня 1942 року німецькі танкові сили вийшли до берегів Волги. 25 серпня 1942 року Сталінград на військовому положенні. 26 серпня Жуков призначений І заступником верховного головнокомандуючого Сталіна. Саме Жукову доручено організувати оборону Сталінграду. 12 вересня почалися бої в самому Сталінграді. Оборону міста тримали 62 армія під командуванням Чуйкова та 64 армія під командуванням Шумійло. Наступаючи 6 німецька армія Палюса та 4 танкова армія Гота були настроєні на перемогу. З 12 вересня генштаб на чолі