План.

Вступ

Розділ І. Вплив демократичних реформ на державну діяльність

Білорусії

Розділ ІІ. Соціально-економічний розвиток.

Розділ ІІІ. Зовнішня політика Білорусії

Висновок

Список джерел та літератури

Вступ

На даному етапі історичного розвитку в умовах розпаду СРСР, велику увагу вчених привертає одна із країн Центрально-Східної Європи – Білорусь. Зрозуміло, що велику цікавість у дослідників викликає початок і плив демократичних реформ на державну діяльність Білорус і, її соціально-економічний і суспільно-політичний розвиток в посттоталітарний період. У зв'язку з цим посилюється інтерес до історії, традиційних напрямів її соціально-економічного і суспільно-політичного розвитку.

Актуальність даної проблеми полягає в тому, що вона дає змогу провести певні історичні паралелі між минулим і сьогоденням, і, в свою чергу, сприяє розумінню політики Білорусі, а також соціально-економічний розвиток Білорусі в посттоталітарний період.

Предметом даного дослідження виступає початок демократичних реформ, соціально-економічний та зовнішньополітичний розвиток, їх вплив на державну діяльність Білорусі в посттоталітарний період.

Об'єктом даного дослідження виступає початок демократичних реформ і соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток у досліджуваний період.

Виходячи з теми даного дослідження, автор ставив перед собою мету визначити початок демократичних реформ і соціально-економічний розвиток в посттоталітарний період.

Виходячи з мети, автор поставив перед собою ряд питань, а саме:

об'єктивно висвітлити початок демократичних реформ і соціально-економічний розвиток Білорусі в посттоталітарний період;

розкрити особливості впливу демократичних реформ на державну діяльність Білорусі;

визначити наслідки соціально-економічного і суспільно-політичного розвитку Білорусі;

визначити і висвітлити значення демократичних реформ, соціально-економічного та зовнішньополітичного розвитку Білорусі;

розкрити вплив демократичних реформ на соціально-економічний розвиток Білорусі.

Дана тема на даний момент не є досить розробленою і тому потребує перегляду.

Зокрема, даній проблематиці присвячено ряд статей і монографій, у яких розглядаються демократичні реформи, соціально-економічний та зовнішньополітичний розвиток Білорусі.

Закалюжний М.

"Слов'янський брат" ділиться досвідом спілкування з Москвою /Лукашенко в Києві // Укр. слово. 1999 – 18 березня [6].

Павленко А.

Білорусь: Сучасний етап та перспективи розвитку// Розбудова держава. 1998 - №9-10 [13].

Пастушенко Л.

Про Білоруську свідомість та імперські зазіхання Москви // Літ. України. – 1996 – 12 грудня [15].

Семенюк С.

Чому Лукашенкові в Москві заціпило?.. // Шлях перемоги. – 2002 – 22 серпня [17].

Червак Б.

Білорусь: Воля або смерть // Українське слово – 1996 – 28 листопада [18].

Дана курсова робота складається з трьох розділів.

У першому розділі автор висвітлює початок і вплив демократичних реформ на державну діяльність Білорусі. Утворення перших демократичних партій, перші вибори президента і створення першої Конституції Білорусі.

У другому – автор висвітлює соціально-економічний розвиток держави, збільшення промисловості та різке падіння виробництва, масове безробіття, гіперінфляція. Важка економічна ситуація неминуче приводить до падіння житлового рівня населення, скорочення його природного приросту.

У останньому, третьому, розділі висвітлюються зовнішня політика Білорусі, її відносини з різними країнами, зокрема, з Росією та країнами СНД, вступ до Європейського Союзу.

Методологічні підходи автора базуються на принципах історизму, об'єктивізму. Відповідно до цього, при роботі автор користувався такими методами дослідження, як збирання інформації, її аналіз, вивчення статистики, так і власне історичними методами. Все це дало змогу висвітлити проблематику даної теми.

Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу трьох основних розділів, вступу, висновків і списку використаних джерел і літератури.

Розділ І.

Вплив демократичних реформ

на державну діяльність Білорусі.

Територія Республіки Білорусь, що розташована у центральній частині Європи, становить 207,6 тис. кв. км. Столиця та найбільше місто – Мінськ. Білорусь межує на півночі та сході з Росією, на півдні – з Україною, на заході – з Польщею, північному заході – з Латвією та Литвою. Населення складає 10 млн. 321 тис. осіб (станом на 1992 р.). З них 79% - етнічні білоруси. Найчисельнішою групою серед національних меншин є росіяни – 12% населення, 66% населення проживає у містах. Переважна більшість віруючих Білорусі належить до православної церкви Московського патріархату. [9, 598]

Перехід до багатопартійної системи відбувався у республіці впродовж 1990-1994 рр. На початку 1996 р. у Білорусі налічувалося понад 60 громадських об'єднань, однак лише 34 з них набули статусу політичних партій. Вони представляють широкий політичний спектр партій від комуністичної і соціалістичної орієнтацій до тих, які виступають за проведення радикальних реформ капіталістичного спрямування. Найвпливовішими є партія Білоруський Народний Фронт (створена у 1993 р. на основі руху Білоруського Народного Фронту), ПКБ, Об'єднана Громадянська Партія (створена у 1995 р., її мета – побудова правової демократичної республіки).

27 липня 1990 року була прийнята Декларація Верховної Ради Білорусії ССР про державний суверенітет. На шляху зміцнення суверенітету та державності важливе значення мало ухвалення Верховною Радою Конституції Республіки Білорусь 15 березня 1994 р. Основний закон проголошував Білорусь унітарної правовою соціальною державою з сильною президентською владою, президент вважався главою держави і виконавчої влади. Законодавча влада належала Верховній Раді у складі 260-ти депутатів, які обиралися на 5 років. За своїми головними параметрами цей документ, на думку західних дослідників, відповідає світовим демократичним стандартам державного будівництва. Наступним кроком на шляху становлення білоруської нації як державної стало надання цій Декларації 27 серпня 1997 року, статусу закону і перейменування БССР в Республіку Білорусь 19 вересня 1991 року. [3, 289]

Державний суверенітет республіки вимагає всесвітнього укріплення. Незнання білорусами своєї історії, їх національний нігілізм – слідство ідеологічної обробки декількох поколінь – така сьогодні гірка реальність. В одному ряді із винищенням білорусів (за останні чотири століття Білорусь втратила в війнах, які велись на її території, біля 15 мільйонів чоловік) йшло їх духовне розшарування, яке привело