У Білорусі вже склалися добрі відносини із західними підприємствами. Іноді ці контакти ефективніші, ніж співробітництво з Росією. Поступово зміцнюється економічне співробітництво Білорусі з ЄС. У 1995 році була підписана Угода про партнерство і співпрацю між Республікою Білорусь та Європейським союзом, в 1996 році і угода про торгівлю. Що ж до інтеграції Білорусі з Росією, то вона не завжди економічно виправдана, принаймні для Білорусі. Конкретна економічна реальність приносить свій зміст в угоди на рівні урядів. Так, у Росії 80% підприємств не підпорядковані урядові, тоді як у Білорусі практично всі підприємства належать державі. До цього можна додати протиріччя стосовно ввізного мита. Утворення єдиного митного простору Білорусі й Росії негативно відбивається на економічних інтересах Білорусі, оскільки Росія зацікавлена у створенні сприятливих умов для свого виробника, а не у ввезенні дешевих білоруських товарів, а Білорусь має закуповувати російські товари за вищими, ніж деінде, цінами. До того ж, незважаючи на Митний союз із Росією, у Білорусі вже назріло незадоволення з приводу посилення Росією митного контролю на російсько-білоруському кордоні, здійснюваного для захисту російського товаровиробника від дешевих білоруських продуктів харчування. Одне слово, те, що вигідно Росії, не завжди вигідно Білорусі. Очевидно, що зіткнення інтересів не уникнути і в подальшому. Щоправда. вони можуть, зрештою, зникнути, коли держави будуть повністю об'єднані. [15, 3]

Територія Білорусі має важливе значення для Росії як комунікаційний коридор між Росією та Європою. За деякими даними, близько 70% російського експорту на захід через Білорусь. Зрозуміло, що Росія зацікавлена у створенні спільної з Білоруссю транспортної системи, об'єднаної енергосистеми тощо .Триває розробка основних принципів формування і функціонування таких систем, сформульовані пропозиції. До інтеграційних процесів залучаються підприємства машинобудування для агропромислового комплексу, визначений порядок розробки спільних річних і перспективних балансів паливно-енергетичних ресурсів тощо. Важливим етапом в об'єднанні зусиль двох держав стали програми, які передбачають синхронізацію на єдину спрямованість економічний реформ в обох країнах (всього схвалено 25 спільних реформ). [4, 201]

Окремої згадки у контексті економічної політики Республіки Білорусь заслуговують безпосередні контакти з російськими регіонами. Президент Лукашенко продовжує успішне вербування однодумців у російських регіонах. Так, у травні 1998 року в Мінську білоруський уряд і адміністрація Оренбурзької області підписали пакет документів про розвиток двохсторонніх відносин. За задумом обсяг товарообігу між сторонами до кінця року має зрости більш на третину і досягти 100 млн. дол.

Плани президента Білорусі і губернатора Оренбурзької області поширюються практично на всі сфери економіки. Мінськ планує одержувати з Оренбурзької області метал, нафту, газ, електроенергію, зерно і комплектувальні частини для тракторів. Своєю чергою, Оренбурзька область розраховує на одержання білоруської сільгосптехніки, автомобілів, хімічного волокна, продукції легкої і фармацевтичної промисловості, устаткування для шкільних хімічних і фізичних кабінетів. [18, 4]

Через фінансові проблеми, яких чимало в обох партнерів, більшість угод передбачають розрахунки на бартерній основі. Білоруську сторону такий перебіг подій цілком влаштовує. Оренбург поставлятиме газ – головний з російських товарів, в якому дуже зацікавлена Білорусь, а права оплачувати постачання газу з Росії товарами замість валюти Олександр Лукашенко домігся ще в середині квітня 1998 року, у ході особистих переговорів із головою правління РАО "Газпром" Ремом Вяхиревим.

Нещодавно Москва дуже несхвально реагувала на спроби регіонів встановлювати прямі зовнішньоекономічні зв'язки. Але зараз федеральному урядові доводиться розв'язувати інші наболілі проблеми, й подібна активність губернаторів його нібито не турбує. Білоруський президент готовий скористатися цією ситуацією, завойовуючи симпатії серед керівництва регіонів Росії. У такий спосіб можна досягти одразу двох цілей – забезпечити країну якомога дешевшими товарами і заручатися підтримкою регіональних еліт на той випадок. коли йтиметься про висування Лукашенка на пост президента союзної Російсько-Білоруської держави. [16, 94-94]

Отже, до початку ХХІ ст. Білорусі не вдалося подолати головні негативні тенденції в економічному та соціальному розвитку республіки. Економіка підійшла до тієї межі, що якою спостерігається різке падіння виробництва, масове безробіття, гіперінфляція. Важка економічна ситуація неминуче приводить до падіння життєвого рівня населення, скорочення його природного приросту.

Розділ ІІІ.

Зовнішня політика Білорусі.

За станом на серпень 1994 р. Білорусь визнали 123 країни світу, 97 з них встановили з нею дипломатичні відносини. Республіка Білорусь є повноправним членом понад 60-ти міжнародних організацій. Її воєнна доктрина передбачає статус держави як без'ядерної, нейтральної, яка володіє лише оборонними збройними силами. У 1992 р. Верховна Рада Білорусі ратифікувала договір про непоширення ядерної зброї. Вона підписала також Паризьку хартію для нової Європи, ввійшла до Міжнародного Валютного фонду і Всесвітнього банку реконструкцій та розвитку. [11, 505]

Серед країн-партнерів Білорусь орієнтується передусім на Росію та країни СНД. Білорусь послідовно просувається шляхом задекларованого основного напрямку зовнішньої політики – зміцнення союзу з Росією. Так, у липня 1992 р. було підписано міжурядові домовленості щодо співпраці в галузі економіки та у військово-політичній сфері, у грудні 1993 р. Білорусь приєдналася до Договору колективної безпеки країн – членів СНД. 12 квітня 1994 р. був підписаний договір про об'єднання грошових систем двох країн; 21 лютого 1995 р. – договір про дружбу, добросусідство і