Статут ООН, останні положення цілеспрямовано не включені в главу VIII, тому що комітет з розроблення вважав себе некомпетентним мати справу з угодами іншими, ніж щодо тих, котрі забезпечують безпеку. По-друге, Генеральний секретар не вважає формальні механізми вирішення спорів підставою для кваліфікації їх як угод чи агентства. Очевидно, кожне сприяння вирішенню конфлікту групою держав мусить мати своє власне місце в межах глави VIII. По-третє, Генеральний секретар не робить диференціації між спорами в рамках і поза рамками регіону, коли наприклад, ініціативи АСЕАН в Камбоджі і Європейського співтовариства в колишній Югославії прослідковується в світлі глави VIII. Дехто може посперечатися, що заключення про “підтримку держав-учасниць НБСЄ” показує те, що Європейські співтовариства діють (згідно з) під керівництвом НБСЄ і відповідно inter sc.
Генеральний секретар використав те саме заключення в Резолюціях 713 (1991) і 743 (2003), але діючи у відповідності з главою VIII зазначаються виключні повноваження Європейських співтовариств в Резолюціях 727, 752 і 757 від 1992 р. в Резолюціях 787 (1992) Генеральний секретар надав повноваження НАТО згідно з главою VIII, яка поза сумнівом не inter sc. В цьому випадку ми також повинні зрозуміти, що не лише диференціація (розмежування) між inter sc і поза межами регіону залишається під сумнівом, але також розмежування між регіональними угодами і союзами колективної оборони. Справжня ціль глави VIII може бути змінені думкою про те, що зацікавлені держави чи групи держав повинні діяти поза межами регіональної системи з метою скорочення (зменшення) фінансових витрат ООН.
Липневе рішення зустрічі в Гельсінкі – 1992 р. говорить, що НБСЄ розуміється як регіональна угода сповнена натхнення позитивної реакції ці сторони ООН. Першим кроком для посилення стосунків і підтримання контактів з ООН в змісті ст. 54 Статуту ООН, Гельсінським рішенням було вирішено тримати Генерального секретаря у повній проінформованості щодо миротворчої діяльності НБСЄ. На стокгольмській зустрічі Ради міністрів в грудні 1992 р., міністри надали значення тому, що регулярні контакти з Генеральним секретарем ООН повинні бути встановлені для запевнення того, що як ООН так і НБСЄ є проінформованими про їхню відповідну діяльність, особливо в сфері раннього попередження, запобігання конфліктів, скеруваня і їх вирішення, а також сприяння демократичним цінностям і правам людини. У підсумку, представник Генерального секретаря ООН представляє звіт про “Співробітництво між ООН і НБСЄ”, в якому він висуває пропозиції, що в кожній конкретній ситуації з спільним інтересом одна з двох організацій повинна брати на себе керівництво в той час як інша повинна підтримувати ці дії. Також, в листопаді 1993 р., Генеральна Асамблея ухвалила “Структура для співробітництва і кооперації” будуть основою для майбутнього співробітництва між двома організаціями в регіоні НБСЄ, в якому керівництво кризовою ситуацією буде децентралізоване відповідно до початкової відповідальності Генсека.
ІІ. Інститути і механізми НБСЄ
Інституційний розвиток НБСЄ став складним і надто незрозумілим і перетворення виявляється відображають певний процес і помилковий метод. Зустрічі глав держав і урядів мають місце щодвароки у випадку конференцій з огляду. Також, існують нерегулярні ad hoc конференції, зустрічі, семінари і робочі зустрічі. Рада НБСЄ діє як центральний законодавчий і керівницький орган і засідає принаймні одного разу в рік. Комітет старших посадових осіб є агентом Ради, між її зустрічами, засідає принаймні чотири рази в рік і є відповідальним за нагляд, керівництво і координацію. Діючий голова є відповідальним, від імені Ради і Комітету старших посадових осіб, за координацію і консультацію питань поточної діяльності НБСЄ і котрому допомагають попередній і наступний Голови, керуючи разом як Трійка, а також Керівна група ad hoc і особисті представники. Генеральний секретар діє як представник Діючого голови, здійснює керівництво структурою, операціями і джерелами НБСЄ і допомагає йому в цьому відкрито/закрита ad hoc група у підготовці рекомендацій. Він здійснює нагляд за діяльністю Секретаріату і Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ). Секретаріат у Відні складається з чотирьох департаментів, включаючи Центр попередження конфліктів (ЦПК), і котрий має додатковий офіс у Празі. БДІПЛ підтримує сферу людського виміру. Верховний комісар у справах національних меншим забезпечує раннє попередження і ранні заходи по відношенню до конфліктів меншин. Постійний комітет є відповідальним за щоденні оперативні завдання і приймає рішення, коли Комітет старших посадових осіб не засідає. Форум з співробітництва у галузі безпеки веде переговори стосовно роззброєння, контролю за озброєнням і заходів зміцнення довіри; він також відповідальний за імплементацію заходів зміцнення довіри і безпеки. Останнім і можливо найменшим органом є Парламентська Асамблея (ПА), котра може давати рекомендацій органам НБСЄ.
Не розписуючи нічого в деталях, цей короткий огляд може передати враження, що структура НБСЄ напевне є стислою. В іншому відношенні, враження поступово стане запевненням того, що лише деякі фахівці зможуть показати реконструкцію, що саме сталося в середині НБСЄ.
Інструменти НБСЄ в сфері попередження конфліктів, керівництва і вирішення конфліктів є не лише механізмами, але також місіями НБСЄ, і можливо, в майбутньому миротворчими операціями НБСЄ, які повинні базуватися на моделі ООН, будуть застосовуватися з необхідною повагою до відповідальності ООН в цій сфері і бажанням за будь-яких обставин бути застосованими відповідно до цілей і принципів Статуту ООН. Миротворчість не тягне за собою застосування примусових дій і має місце всередині глави VIII Статуту ООН. Виявляється можливим застосування таких заходів (операцій) щодо конфліктів між державами-учасницями і також всередині держав-учасниць. Європейські співтовариства, НАТО,