В “Механізмі консультацій і співробітництва, що стосуються Незвичайних Військових Дій” Віденського документу про заходи зміцнення довіри і безпеки 1990 р. держави-учасниці вирішили “провести консультації і співробітництво з кожною іншою державою щодо будь-якої незвичайної і невизначеної діяльності їхніх військових сил поза межами їхнього мирного знаходження, котрі є військового важливими, якщо держава виявляє зацікавленість у власній безпеці. В такому випадку будь-яка держава-учасниця може просити іншу державу про пояснення, і таке пояснення надсилається їй протягом 48 годин. Після отримання відповіді, держава, що надсилала прохання може звернутися з проханням про скликання дво або багатосторонньої зустрічі, на якій держави-учасниці спробують знайти порозуміння. Зустрічі цього механізму проходять у Постійному комітеті (тепер Постійна рада).”

ІІІ. Перспективи для НБСЄ

НБСЄ не забезпечує ні систему колективної самооборони, ні систему колективної безпеки. Тому не можна сподіватися, що ці факти зазнають зміни у передбачений термін часу. Без сумніву деякі позиції існують по відношенню до створення системи колективної безпеки НБСЄ з її багато чисельним військовим контингентом і Радою безпеки НБСЄ. Так, Росія висунула свою ідею щодо створення Ради безпеки у складі десяти членів, але отримання згоди усіх держав-учасниць стосовно цього буде неможливим. Австрійський вчений-міжнародник Д. Зенгас висловлює думку, що система колективної безпеки повинна створити консенсус в подальшому і повинна призвести до прийняття такої ідеї та її реалізації. Однак, більш реалістичний підхід говорить, що система колективної безпеки не може забезпечити таку ефективність; навпаки, колективна безпека може бути продуктом лише спільного здобутку людства, котрий не належить лише Європі. Така система вимагає передумов, котрі є нереальним в світі суверенних держав. Таким чином, створення системи колективної безпеки не можна вважати за дійсну альтернативу. У випадку військової агресії НБСЄ не забезпечує і не взмозі забезпечити безпеку для її держав-учасниць і не має великих можливостей впливу на ситуацію.

Той факт, що створення системи колективної безпеки в Європі – це не є перспектива для НБСЄ, воно не повинно міркуватися як основна проблема у забезпеченні безпеки. Така система “не лікує корені конфлікту”, вона реагує як ultima ratio, після того як почалася війна. Ефективні інструменти попередження конфліктів, їх керівництва і врегулювання є дуже важливим для миру в Європі. Механізми раннього попередження, виявлення на місці, мирного вирішення спорів, заходи зміцнення довіри і безпеки повинні вважатися ключовими інструментами європейської та євроазійської безпеки. Якщо НБСЄ не спроможна зробити ці механізми більш ефективними, її майбутнє може бути поставлене під загрозу, бо держави-учасниці можуть задатися питанням: навіщо затрачати стільки людських зусиль заради об’єднання, котре розширюється від зустрічі до зустрічі, не посилюючи при цьому свої структури.

В літературі існує практично загальна для всіх теза, що розширення НБСЄ призведе до труднощів у входженні її в ефективну європейську систему безпеки. Не має сумніву, що НБСЄ переживає кризу відносного обмеження, але не має чіткого визначення Європи та й історія доводить, що кордони в Європі завжди змінювалися. Мабуть, що процес розширення НБСЄ ще не завершений. Слідуючи концепції визначення безпеки контингенту щодо її периферійних територій, як розширення з усіма державами колишнього Радянського Союзу є очевидним і логічним включити до НБСЄ і держави не члени Середземноморської зони, також. Географічне розширення регіону європейської безпеки є проблематичним лише у випадку загрози ефективності інститутів і механізмів НБСЄ. З прийняттям і участю держав, котрі порушують керівні принципи і загальновизнані цінності НБСЄ втрачається її доцільність. Для майбутнього НБСЄ змістовно-орієнтована позиція є найбільшою загрозою, в той час як філософські міркування стосовно питання, де закінчується Європа, є не надто важливими. Чи є сенс проголошувати загальні цінності ліберальної демократії, верховенства права і поваги до прав людини, якщо існують важливі культурні, релігійні і політичні непорозуміння між державами-учасницями?

Час від часу, натяки на розширення НБСЄ оцінюються надто негативно. НБСЄ все ще знаходиться на ранній стадії інституційного і оперативного розвитку і це підтверджується документально багато чисельними змінами. Відповідно, НБСЄ стикається на ранній стадії з європейськими і євроазійськими конфліктами після розпаду комунізму. Крім того, не дуже схвальна оцінка дій НБСЄ, наприклад, в колишній Югославії, не повинна призвести до ігнорування факту, що подальший розвиток організації також буде малоуспішним, бо структура таких конфліктів ускладнює вплив на НБСЄ ззовні. Також, нарешті керівництво кризою НБСЄ могло бути більш ефективним завдяки згоді держав-учасниць. Котрі здійснюють вплив. Згода цих держав не може бути замінена всеглибинною архітектурою безпеки. Відповідно, Рада безпеки НБСЄ або ж менше – держави-учасниці не вдосконалять механізм вирішення кризової ситуації взагалі. Якої шкоди завдало державам НБСЄ рішення: Присутність азіатських держав-учасниць чи розбіжностей в інтересах і оцінювань Сполученого Королівства, Франції, Німеччини, США і Росії? Якщо США, Росія і Європейський союз дійдуть згоди щодо аналізу конфліктів, процес нормотворення НБСЄ не буде ефективним. Забруднення процесу нормотворення щодо розширення НБСЄ є міфом.

Створюючи систему безпеки НБСЄ не повинна ставати “Організацією Об’єднаних