7. Боротьба за незалежність держав Близького сходу і Північної Африки.

Народи Близького сходу і Північної Африки вели тривалу боротьбу за незалежність. У результаті цього незалежність здобули Сірія, Ліван. Активну роль в антиколоніальній боротьбі відігравали арабські народи, що складали більшість населення того регіону. Залишалась тільки одна колонія – Палестина підмандатна територія Англії. На її території проживало змішане населення – араби і Євреї. Палестина з столицею Єрусалим вважають “святою землею” представники трьох світових релігій – християн, іудеїв, мусульман. Більшість єврейського населення відстоювало ідею створення на території Палестини самостійної держави Ізраїль, більшість арабського населення стояло за заснування арабської держави Палестини. Палестинська проблема неодноразово обговорювалась ООН. У листопаді 1947р. в ООН прийнято резолюцію, якою проголошувалося створення на території Палестини двох незалежних держав – Арабської (площа 11,1тис. км2) і Єврейської (площа 14,1тис км2). “Святі місця” з Єрусалимом передбачалось зробити доступними для усіх прочан. Проте резолюція ООН не була реалізована на практиці. 14 травня 1948р. Великобританія відмовилася ввід мандату на Палестину і в цей же день була проголошена держава Ізраїль. Араби виявили незадоволення цим. Арабські війська, що дислокувались в Йорданії почали наступ на Ізраїль. Почалась перша арабо-ізраїльська війна, в якій з арабського боку взяли участь Франція, Єгипет, Сірія, Ліван і Іран. Вони відмовились визнати факт існування Ізраїлю. У 1949р. перша арабо-ізраїльська війна закінчилась поразкою арабів. Ізраїль зайняв 6,7 тис. км2 арабських земель, населення яких було зігнане і знайшло притулок у сусідніх арабських країнах. З обжитих територій було зігнано і перетворено в біженців більше 900000 палестинців. Єврейське населення Ізраїлю в 1948р. складало тільки 717000. На близькому сході з’явилося джерело міжнародного напруження.

Боротьбу проти колонізаторів розгорнули народи Північної Африки. У 1951р. здобула незалежність колишня італійська колонія Лівія. В липі 1952р. була повалена монархія в Єгипті. Внаслідок антиімперіалістичної та антифеодальної революції до влади в країні прийшла група патріотично налаштованих офіцерів на чолі з Гамаль Абдель Насіра. Уряд Насіра розпочав боротьбу за зміцнення державної незалежності і виведення Англійських військ з території Єгипту. Уряд Насіра надавав підтримку в боротьбі патріотів інших арабських країн. Ширилась боротьба з а незалежність у Французьких протекторатах у Північній Африці – Марокко і Тунісі – 1956р. Марокко і Туніс домоглися незалежності. В листопаді1954р. почалося збройне повстання в Алжирі. Спроби Франції придушити повстання сило. Зазнали невдачі. В Алжирі розпочалася колоніальна війна, яка тривала майже 8 років. У результаті визвольної боротьби арабських народів та політики Єгипту і Сірії ослабли економічні і політичні позиції Англія і Франція в цьому регіоні. Союзником Західних європейських держав на Близькому сході виступив Ізраїль, який виконував плани розширення своєї території, оволоділи всіє Палестиною свої претензії Ізраїль виправдовував виключним правом Євреїв на “землю обітовану”, яка колись була заселена ї предками. Ізраїль ігнорував право на створення самостійної держави арабів, які поселились в Палестині в ранньому середньовіччі. Екстремістські сили Ізраїлю виношували плани створення великого Ізраїлю від Суецького каналу до Євфрату. В реалізації своїх намірів Ізраїль потребував економічної, політичної і воєнної допомоги. Він сподівався на допомогу країн Заходу для реалізації своїх намірів. Західні держави, перш за все Великобританія і Франція намагались зберегти status quo на близькому сході. Вони неминуче вступали в протистояння з націоналістичними силами і зокрема Єгипетським революційним керівництвом, очолюваним Насером. Захищаючи національні інтереси, уряд Нас ера 26 липня 1956р. оголосив про націоналізацію компаній Суецького каналу, в якій домінував англо-французький капітал. Уряд Нас ера обіцяв виплатити компенсацію і гарантував вільний прохід по каналу кораблів всіх країн. Але тепер Англії і Франції довелось би сплачувати значні податки на користь Єгипту. Великобританії і Франція вирішили покарати Єгипет і відновити свої позиції в зоні каналу. Про підтримку Єгипту в справі націоналізації каналу заявив уряд СРСР. На вимогу скасувати Акт про націоналізацію каналу єгипетський уряд