3. а) У Європі протистояли НАТО і ОВД. Обстановка залишалась небезпечною і напруженою, що посилювалось не вирішенням німецької проблеми і відсутності мирного договору з Німеччиною. Для вирішення проблеми НДР запропонував створити в 1957 р. конфедераційний союз двох німецьких держав із зобов’язанням не брати участь у військових блоках; виведення з німецьких територій іноземних військ і відмові від ядерної зброї. У 1957 р. Польща запропонувала створити „зону вільну від ядерної зброї”. Західні держави не підтримали ці ініціативи і наполягали на об’єднанні Німеччини шляхом проведення вільних виробів, на що не погодувався СРСР, побоюючись поглинання НДР ФРН.

10 січня 1959 р. Радянський Союз запропонував новий проект мирного договору з Німеччиною – одночасно укласти мир з НДР і ФРН. СРСР запропонував перетворити Західний Берлін у самостійну політичну одиницю.

Проблеми Німеччини і Європейської безпеки розглядались на нараді міністрів зовнішніх справ 4-х держав в травні-серпні в Женеві. Укладання мирного договору ставилось в залежність від об’єднання Німеччини, створення системи безпеки в Європі і здійснення контрольованого роззброєння. Проте компромісу не було досягнуто. Під час візиту Хрущова у вересні 1959 р. до США, його переговорів з Ейзенхауером було домовлено про зустріч у травні 1960 р. для обговорення німецьких проблем. Проте загострення відносин між США і СРСР не дали можливості відбутися цій зустрічі. 1 травня 1960 р. у повітряний простір СРСР вторгся американський літак-розвідник У-2, який пролетів над Уралом. Військові сили СРСР збили цей літак над Уралом. Згодом з’ясувалося, що цей літак мав завдання пролетіти через увесь повітряний простір СРСР із Заходу на Схід, фотографуючи всі військові об’єкти.

Хрущов після цього відмовився від раніше домовленої зустрічі. В умовах загострення міжнародної обстановки посилаючись на необхідність держбезпеки НДР, 13 серпня 1961 р. за рішенням СРСР і НДР на кордоні із Західним Берліном була зведена своєрідна „стіна безпеки”. Цей мур був увінчаний колючим дротом із струмом. Ця акція викликала бурхливий протест на Заході і стала зримим символом конфронтації „холодної війни”. Німецьке питання і далі залишалось невирішеним на протязі 60-х рр.

В грудні 1964 р. Польща виступила з ініціативою скликання наради європейських держав для розгляду питань колективної безпеки в Європі. Країни-учасниці ОВД пропонували забезпечення миру і безпеки на основі принципів мирного співіснування, невтручання у внутрішні справи і визнання непорушності кордонів і прийняття заходів до воєнної розрядки. У 1968 р. цю ідею підтримала Франція. Країн ОВД на нараді політичного консультативного комітету в Будапешті в березня 1969 р. запропонували приступити до підготовки загальноєвропейської наради за участю всіх європейський держав і США та Канади. Нарада мала пройти в Хельсінкі. Підтримував цю ідею і уряд ФРН на чолі з Віллі Брондтом, обраним у жовтні 1969 р.

б) У сучасній історіографії зустрічаються твердження про те, що зовнішньополітичні ініціативи СРСР у 2 пол. 50-60 рр. спрямовані на зменшення воєнної небезпеки мали в основному декларативний характер. Ці твердження справедливі тальки частково. СРСР виступав з пропозиціями щодо пом’якшення міжнародної обстановки і скорочення збройних сил. Так, СРСР в односторонньому порядку в 1955-1958 рр. скоротив свої збройні сили більш ніж на 2 млн. чол., а в березні 1958 до 1961 р. не випробовував ядерну зброю. Нереальний характер мала пропозиція Хрущова, висловлена ним на сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 1959 р. щодо загального і повного роззброєння. Незважаючи на ряд слабкостей пропозицій Хрущова, які не передбачали заходів контролю над процесом роззброєння, саме ця ідея була підтримана. На її реалізацію в Женеві був створений „комітет 10” (5 капіталістичних і 5 соціалістичних держав), який однак не був дієвий через розбіжності позицій його учасників.

Проблема роззброєння зайняла важливе місце на зустрічі Хрущова і Кеннеді у Відні в червні 1961 р., де була вироблена спільна заява. У вересні 1961 р. Генеральна асамблея ООН підтримала заяву голів урядів США і СРСР, а в березні 1962 р. на реалізацію ідей в Женеві приступив до роботи „Комітет 10” (+ 8 нейтральних держав).

СРСР пропонував провести роззброєння в 3 етапи за 4 р., проте замовчують питання виведення військ з чужих територій. Переговори в „комітеті 18” затягнулись. Але ініціативи щодо роззброєння висунуті СРСР і США свідчили про обопільне прагнення до пом’якшення міжнародної напруги. На перешкоді вирішення питань роззброєння стояли конфронтаційні сили, прагнення до гегемонії як США, так і СРСР. у кінці 50-60рр. були досягнуті і конкретні успіхи у справі обмежень гонки озброєнь. У грудні 1959 р. у Вашингтоні делегаціями США, Великобританії, Франції, СРСР та інших був укладений договір про Антарктиду, яким заборонялось будь-яка військова діяльність південніше 800 південної широти. Вперше на планеті було створено обширну демілітаризовану зону.

Велись переговори про заборону ядерних випробувань в 1958 р. між США, Великобританією і СРСР, де було затверджено можливості виявляти ядерні вибухи за допомогою національних засобів контролю. 5 серпня 1963 р. – договір про заборону ядерних випробувань.

Заборонялись випробування в