Горбачов запропонував покласти нове політичне мислення. Готовність радянського керівництва до урахування реальностей міжнародного житті супроводжувалося висунення ряду ініціатив, підтриманих США і їх союзниками. Започатковано було період більшої стабільності і у перспективі створення системи міжнародної безпеки. Висунення СРСР концепції нового політичного мислення у другій половині 80-х років поклало початок тенденції до подолання біполярності світу, поступового переведення протиріч між великими державами із сфери конфронтації у сферу змагання. Радянське керівництво зрозуміло, що у капіталістичному світі уже не можливі військово-силові методи переділу сфер економічного і політичного впливу, збройних конфліктів. Усе це позначилося на радянсько-американських відносинах.
Радянсько-американські відносини у 70-х роках і розрядка міжнародної напруги.
У кінці 60-х років у радянсько-американських відносинах з ряду причин об’єктивного і суб’єктивного характеру відбулися зміни, які значної мірою визначили поворот від конфронтації до розрядки міжнародної напруги. США переживали ряд труднощів, пов’язаних з безперспективність їх агресії у В’єтнамі і наростаючим невдоволенням американського народу. Беззупинна гонка озброєнь негативно позначилася на економіці протиборствуючих держав. Виявилося, що глобальні зовнішньополітичні амбіції СРСР і США знаходились у глибокому протиріччі з їх економічними, політичними і військовими можливостями. Тому у кінці 60-х рр. між СРСР і США розпочався переговорний процес, що мав на меті урегулювання невирішених проблем двосторонніх відносин і важливих міжнародних проблем, у першу чергу – обмеження гонки озброєнь. Пом’якшення міжнародної напруги – це умова для конструктивного діалогу між двома державами може бути досягнена на основі компромісів і збалансування інтересів сторін. Щоб остаточно стати на цей шлях, урядовим копампаніям США перш за все необхідно було змиритися з фактом певного провалу агресії Індокитаю.
Паризька угода і міжнародна конференція по В’єтнаму.
Мирні переговори з проблем В’єтнаму почалися у січні 1969 р. в обстановці, коли усі зусилля США у боротьбі з в’єтнамським народом не дали бажаних результатів. Навіть всемірне нарощення військового контингенту не приносило бажаного успіху. У боротьбі із в’єтнамськими патріотами виявилося безсилля американських військ, чисельність яких тоді сягнула 550 тис. солдат і офіцерів. За таких умов Р. Ніксон запропонував нову тактику – на світ зявилася „Гуашська доктрина” – „доктрина Ніксона”, якою передбачалася” „в’єтнамізація війни” перекладення на сайгонський маріонетковий режим основних тягот боротьби проти ДРВ. Сайгонська армія збільшилася до одного 1 млн. чол., у більш безпечні райони відводилися американські військові контингенти, але не були зменшені, а навіть нарощувалися масштаби бомбувань території ДРВ і визволених районів Південного В’єтнаму Лаосу, Камбоджі. Підписані в січні 1973 р. паризькі угоди по В’єтнаму, передбачали припинення військових дій, виведення протягом 60 днів американських військ, проведення вільних демократичних виборів, возз’єднання В’єтнаму мирними засобами без іноземного втручання. Підтверджувалися Женевські угоди 1957 році по В’єтнаму і Камбоджі, угода 1962 р. по Лаосу. Учасники наради підтвердили положення цієї угоди про те, що усі внутрішні проблемиВ'єтнаму, Камбоджі, Лаосу повинні вирішуватися їх посадами.
Було передбачено контроль за її використанням, який мала здійснювати міжнародна комісія у складі Угорщини, Польщі, Канади і Індонезії. Міжнародна конференція по В'єтнаму прийняласпеціальний акт, який передбачав незалежність, суверенітетєдність і теріторіальну цілісність В'єтнаму. Проте Сайгонський режим став на заваді виконання Паризької угоди і продовдував збройну боротьбу.
30.04.1975 р. - народні збройні сили Південного В'єтнаму зохопили Сайгон. Маріонетковий режим перестав існувати.
Тим самим виникли умови для об’єднання В’єтнаму. У квітні1976р. на Півночі та Півдні країни були проведені загальні вибори, в результаті яких були обрані національні збори, які на перщій сесії проголосили утворення соціалістичної республіки В’єтнам. Провал американської агресії в Індокитаї зумовив зміни у системі військово-політичних блоків західних держав. 1977р. перестав існувати блок СЕАТО, створений під егідою США.
Провал В’єтнамської авантюри мав вплив не лише на американське суспільство, визначивши внутріполітичні пріоритети американського народу, але й сприяв ослабленню позицій республіканської адміністрації на міжнародній арені. Усвідомлення ??? факту встановлення військово-стратегічного паритету аферних озброєнь між СРСР і США підштовхнули Р.Ніксона напередодні президентських виборів 1972р. до переговорів з СРСР.