другого, то воно "не було ще у розповсюдженому вжитку". Ця записка в подальшому перетворилася в своєму змісті в записку про чини. Томсинов В.А. Згадана праця... С.132. В той же день в якості доповнення до вищезгаданої записки Сперанський віддав царю ще один документ – "Попередні правила для спеціалізованого ліцею". Справа тут йшла про принчипи навчання і виховання в майбутньому Царськосільському ліцеї – навчальному закладі, який був призначений для підготовки чиновників для центральних відомств. У відповідності з намірами Сперанського про перетворення центрального управління, були здійснені два приватних заходи, які мали внутрішній зв’язок з реформами, що готувалися, вони задавали напрям цій реформі, вказуючи, які службовці необхідні для нових урядових інститутів.
3 квітня 1809 року був виданий наказ про придворні посади. Посада камергера і камерюнгера не об’єднювалися з постійними посадськими обов’язками, але надавалися важливі переваги. Наказом надавалося всім, хто мав цю посаду, але на даний момент не перебував на службі (військовій або громадській), в двомісячний строк поступити на таку службу, заявивши по якому відомству вони бажали б служити. Сама посада перетворилася на просту відмінність, не об’єднана ні х якими службовими правилами. Ключевский В.О. Сочинения в 9 томах.- М., 1989.- т.5.- С.220.
6 червня того ж току був оприлюднений наказ Сенату про нові правила щодо призначення на посаду у громадянській службі. Відповідно до нього, чин колезького асесора (8 клан) і статського радника (5 клас) мали право отримувати ті чиновники, які мали свідоцтво про вдале закінчення курсу навчання в одному з російських університетів, або витримали іспити по спеціальній програмі, яка містила перевірку знань російської мови, а також однієї з іноземних мов, засвоєння природного права, римського, цивільного, кримінального права, всесвітньої та історії вітчизни, державної економіки, арифметики, геометрії, фізики, географії і статистики Росії. Томсинов В.А. Згадана праця... С.133.
Отже, наказ від 6 червня 1809 року відновлював колишні критерії, якими повинні були відповідати всі службовці державного апарату. Він вимагав для управління виконавців, які б просувалися не тільки через вислугу, тобто встановленим строком служби, а "справжніми заслугами і відмінними знаннями".
Ці два накази викликали великий жах в чиновницькому середовищі, тому що були видані зовсім несподівано. Вони були вироблені і створені Сперанським таємно від правлячої верхівки. Накази твердо висловлювали вимоги, яким повинні були задовільняти службовці в урядових закладах. Закон вимагав виконавців "досвідом і поступовим проходженням служби підготовлених, хвилинною спонукою не розважених". Тобто Росія вимагала службовців, які б діяли у дусі тих починань, які намагалися провести в урядових закладах. Зуев М.Н. История России с древних времен до наших дней.- М.: Онекс, 2003.- С.232.
М.М.Сперанський засвоїв основне протиріччя в еволюції російського суспільства – протиріччя між необхідністю в новому суспільно-політичному устрої і відсутністю для даного устрою відповідного людського матеріалу. Тому він не знайшов іншого виходу, крім поступового вдосконалення суспільного життя при допомозі державної влади і часу. Сперанський вважав, що законний державець був тією політичною владою, що залишалася найкращою для перетворення суспільства по можливому в той час шляху. Невдоволення самого імператора існуючим в Росії ладом і намагання його змінити додало впевненості Сперанському. Покровский С.М. История России в 3т., Т2.- СПб: Полигон, 2003.- С.348.
В кінці 1808 року імператор доручив Сперанському скласти загальний план перетворень суспільно-політичного устрою Росії. Цією справою він займався весь рік і закінчив її на початку жовтня 1809 року. Утворений план реформ отримав назву "Вступ до Укладення державних законів". "Вся душа цього плану, - як стверджував Сперанський, - складається з того, щоб за допомогою законів і наказів утворити владу уряду на постійних починаннях і тим самим надати діям влади більшої правильності, позитивної якості і справжньої сили". Томсинов В.А. Згадана праця... С.138.
У "Вступі до Укладення державних законів" він заявив: "Загальний предмет перетворення складається з того, щоб правління до цього часу самодержавне, встановити на законі, що не використовувався". Проголосивши цю ціль він відмітив, що досягнути її неможливо двома засобами. Перший, можливо було здійснити, якщо огорнути самодержавство зовнішніми формами закону, зберігаючи під ним попередню його силу та межі влади. Інший складався з того, щоб крім надання самодержавству зовнішніх форм закону, "обмежити його внутрішню і суттєву форму постанов", тобто заснувати правління на законі "ні словами, але самим ділом". Томсинов В.А. Згадана праця... С.140-141.
Зміст "Вступу Укладання державних законів" дав зрозуміти, що саме другий шлях обмеження самодержавної влади входив в справжній намір Сперанського. Він вважав, що для його здійснення необхідно змінити лад, при якому законодавча, виконавча і судова функції повністю знаходилися в руках імператора. Тому в проекті Утворення державного устрою Росії він передбачав створення трьох колегіальних органів: Державної Думи, на яку б покладалися законодавство, Сенату, якому б віддавався суд і який втілював би собою "верховне судилище імперії", і, нарешті, міністерства, на які б покладалося б управління. Самодержавна влада при цьому устрою мала б досить значну міць, але це вже була б не попередня абсолютна влада. В законодавстві хоча і передбачалося затвердження законів, які були ухвалені Думою і особисто імператором, але при цьому говорилося, що ніякий "новий закон не може бути виданий без поваги Думи". Тут також зазначалося, що Державна Дума "складається із депутатів, виставлених від губернської думи", що "Державна Дума державних сил – місце, що було рівним сенату і міністерству". Вона збиралася по головному закону