Повернення значної кількості переселенців у 1910 і 1911 рр. можна пояснити кількома обставинами. Передусім, як не дивно, землевпорядні служби не встигали відводити земельні ділянки, і великій кількості переселенців доводилося пропонувати не підготовлені для поселень місця. Збільшенню потоку селян у Сибір сприяла своєрідна ейфорія, чутки про те, як просто і досить швидко розбагатіти в казково щедрому Сибіру. Коли ж дійсність виявлялася зовсім протилежною, легковіри швидко розчаровувалися і поверталися назад. І, звичайно, відіграв свою роль неврожай 1911 р. Мотиви повернення були різні: туга за рідним краєм, природно-кліматичний фактор, який негативно позначався на стані здоров'я окремих людей, а також труднощі невлаштованості, з якими зіткнулися селяни на перших порах.

Закріпленню переселенців на нових місцях не сприяли й інші обставини, зокрема суперечності на релігійній основі між старожилами і новосела-ми. Останні сповідували державну релігію, а старожили в більшості цер-кву не відвідували, виявляли прихильність до інших релігійних течій. Тому цьому питанню приділялася значна-увага. Лише в 1910 р. в Сибіру було споруджено 48 церков і 98 шкіл для переселенців, хоча цього було недостатньо і масштаби будівництва в цьому напрямі розширювалися.

Населення Сибіру того часу було забобонним. В основі цієї забобон-ності лежали здебільшого матеріальні інтереси. Наприклад, змішані шлюби між кержаками і «расейскими» (так називали переселенців) не допускались або були надзвичайно рідкісним винятком. Словом, було багато об'єктивних і суб'єктивних причин, які давали привід частині селян на повернення в свої села або для пошуку кращої долі в інших містах. І все-таки говорити про великі прорахунки в переселенні без-підставно, адже 85—90% переселенців закріпилися на східних росій-ських землях, що продуктивно використовувались у сільському госпо-дарстві. Для прикладу наведемо деякі дані: посівна площа в Сибіру в 1909 р. дорівнювала 6 млн десятин, або 0,6 десятини на людину (із роз-рахунку, що в Сибіру мешкало 10 млн чоловік). Щорічно збір зерна ста-новив 300 млн пудів, з яких місцеві потреби складали лише половину. Решта ж 150 млн пудів — товарне зерно, яке необхідно було вивозити з Російської імперії на ринок. Таким чином, Сибір всмоктував у себе потік людей, у тому числі з України, і потім їхніми трудовими руками, виробивши надмірну кількість продукції, вивозив її на внутрішній і зовнішній ринок. Цікаво, що напередодні першої світової війни в 1914 р. у Ро-сійську імперію з Німеччини прибула урядова комісія під керівництвом професора Аугагена з метою вивчення позитивних результатів рефор-ми. Вона побувала в ряді губерній і представила в Берлін звіт, в якому зазначалося, що після завершення земельної реформи війна з Росією буде не під силу ніякій державі. Уже за вісім років реформування ре-зультати виявились досить вражаючими. П. Столипін просив дати дер-жаві 20 років внутрішнього і зовнішнього спокою, і тоді Росія змінить-ся до невпізнанності. Але спокою не було... [Детальніше див.]