Тематика досліджень істориків інституту, а до його створення — відділу історії України, охоплювала головним чином усі періоди історії українського народу та його західних земель. Історію Галицько-Волинського князівства та його політичного становища у Східній Європі в XIII—XIV ст. досліджував М. Кордуба. Крім того вчений працював над підготовкою фундаментальної бібліографії іс-торії України. В розробці проблем історії доби феодалізму вагомий внесок належить академіку АН УРСР І. П. Крип'якевичу. Цінним надбанням радянської історичної науки стали його праці з історії Галицько-Волинського князівства, зв'язків західноукраїнських зе-мель з Росією, Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького у 1648—1654 pp. Боротьбі народних мас західно-українських земель проти польсько-шляхетського поневолення в пе-ріод Визвольної війни 1648—1654 pp. присвятили ряд праць також Є. А. Яцкевич, В. В. Грабовецький.

Помітне місце в наукових пошуках істориків займали проблеми аграрних відносин та селянських рухів на західноукраїнських зем-лях у добу феодалізму (В. В. Грабовецький, М. П. Герасименко, Ф. І. Стеблій), соціально-економічних відносин та соціальної бо-ротьби в м. Львові (С. Т. Білецький). Розроблялись питання історії суспільно-політичних рухів, культурного життя і українсько-російських культурних зв'язків, зокрема діяльності братств та першодру-каря Івана Федорова і його послідовників на Україні (Я. Д. Ісаєвич), громадсько-політичної, наукової і літературної діяльності «Ру-ської трійці» (О. А. Купчинський, Ф. І. Стеблій, С.М. Трусевич).

Ряд досліджень здійснено з проблематики епохи капіталізму. За їх результатами опубліковано монографічні праці з питань еко-номічного розвитку західноукраїнських земель (Г. І. Ковальчак), становища і виз-вольної боротьби селянства (М. М. Кравець), суспільно-політичного руху (С.М.Трусевич).

Вивчаючи проблеми історії епохи імперіалізму, історики інсти-туту основну увагу приділяли розкриттю впливу Великої Жовтневої соціалістичної революції па суспільно-політичне і духовне життя краю. В ряді праць (О. Ю. Карпенко, Ю. Ю. Сливка) показано за-гальноєвропейське значення подій 1918—1920 pp. на Україні, про-аналізовано імперіалістичну політику й військову інтервенцію кра-їн Заходу як основну причину окупації її західних земель інозем-ними державами з метою їх використання як плацдарму для бо-ротьби проти молодої Країни Рад та недопущення возз'єднання в одній державі з Радянською Україною. Всебічно охарактеризовано імперіалістичну політику польської буржуазії щодо окупованої Польщею Західної України, співробітництво з нею української бур-жуазії, союз їх обох з імперіалістичними державами Заходу, насам-перед з фашистською Німеччиною, в боротьбі проти СРСР (Ю. Ю. Сливка). Розглянуто експансіоністські плани німецького фашизму у відношенні Української РСР та західноукраїнських зе-мель напередодні Другої світової війни (М. М. Швагуляк).

Досліджувались наснажена ідеями Великого Жовтня і соціалізму та очолювана комуністами боротьба трудящих Західної України і Закарпаття за своє соціальне і національне визволення та возз'єд-нання з Радянською Україною (М. П. Герасименко, Б. К. Дудикевич, Ю. Ю. Сливка), розвиток робітничого (М. М. Кравець) і се-лянського (О. Ю. Карпенко) рухів, інтернаціональна солідарність трудящих Польщі і Західної України в боротьбі протії наступу фа-шизму і росту воєнної небезпеки (В. П. Чугайов, Я. С. Лялька), боротьба трудящих возз'єднаних західних областей УРСР протії фа-шистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни СРСР.

Неослабна увага приділялась дослідженню історії соціалістично-го будівництва в Українській РСР, зокрема соціалістичних перетво-рень в західних областях УРСР за роки Радянської влади. В ряді праць (Г. І. Ковальчака, Д. Д. Низового) розкрито розвиток соціа-лістичної промисловості в краї. В монографіях «Робітничий клас УРСР і науково-технічний прогрес» (1980), «Соціалістичне змаган-ня і розвиток технічної творчості трудящих» (1983), «Соціальна активність робітничого класу Української РСР» (1988) та ін. ви-світлено трудові звершення робітників у боротьбі за підвищення ефективності суспільного виробництва, в ряді індивідуальних моно-графій (М. К. Івасюти, М. Т. Куца, В. І. Масловського) та колек-тивних праць «Соціальні перетворення в радянському селі» (1976), «За щастя оновленої землі» (1979) — соціальні перетворення в за-хідноукраїнському колгоспному селі. Об'єктом наукового аналізу були також питання суспільно-політичного життя та розвитку ви-щої освіти в регіоні в умовах соціалістичного будівництва (О. А. Кірсапова, Ф. І. Стеблій).

За наслідками багаторічних досліджень вітчизняної проблемати-ки історики інституту опублікували ряд узагальнюючих монографіч-них праць, серед них «Нариси історії Львова» (1956) та «Історія Львова» (1984), «Торжество історичної справедливості. Закономір-ність возз'єднання українських земель в єдиній Українській Радянській державі» (1968), «Єдність, збережена і примножена» (1982), «Українські Карпати. Історія» (1989). Цикл праць під загальною назвою «Возз'єднання українських земель в єдиній державі» підготовлено до 50-річчя возз'єднання Західної України з Радянською Україною.

Вийшли друком тематичні збірники наукових праць «Віковічна дружба народів-братів» (1954), «Слов'янські старожитності» (1980), «Київська Русь. Культура. Традиції» (1982), «З історії між-слов'янських зв'язків» (1983). Видавались серійні наукові збірники «З історії західноукраїнських земель» (1957—1960, вип. 1—5), «З історії Української РСР» (1962—1963, вип. 6—8), «Наукові за-писки Інституту суспільних наук АН УРСР» (1953—1957, т. 1—4; 1961).

Історики інституту, кооперуючись з вченими провідних наукових центрів країни, брали активну участь у здійсненні таких фундамен-тальних видань, як «Історія Українських РСР» (1977—1979, т. 1 — 8; 1981 —1985, т. 1 —10), «Історіографія історії Української РСР» (1987), «Історія робітничого класу